Дмитро Чеберкус
ЄС, США та інші провідні країни світу об’єднують свої зусилля у протидії РФ та Китаю щодо розширення морських природоохоронних територій в Антарктиці.
Антарктика є унікальним місцем з різних точок зору, зокрема й ареною для втілення природоохоронних ініціатив. 28 квітня цього року сталася дуже знакова подія як для політики ЄС, так і для світової політики в цілому.
На міністерській конференції високого рівня за головування Єврокомісара з питань навколишнього середовища, океанів та рибальства Віргініуса Сінкявічуса та високих представників Австралії, Франції, Німеччини, Швеції, Іспанії, Бельгії, Польщі, Італії, США, Великобританії, Норвегії, Уругваю, Нової Зеландії, Чилі та Аргентини ухвалили спільну декларацію про визнання морських природоохоронних територій у Південному Океані.
На перший погляд це очікуване рішення, якби не деталі у яких і ховається диявол.
Варто зазначити, що встановлення морських природоохоронних територій (МПТ) в Антарктиці є прерогативою Комісії зі збереження морських живих ресурсів Антарктики (CCAMLR), рішення якої приймається виключно одноголосним рішенням країн-учасниць серед яких є РФ та Китай.
На даний момент єдиною морською природоохоронною територією, щодо якої країни-члени Комісії змогли дійти згоди, було рішення 2016 стосовно МПТ у морі Роса. Це рішення було прийняте за активного сприяння адміністрації Президента США Б. Обами, який особисто приділив багато уваги цьому процесу та формуванню консенсусу сторін.
Разом з тим, зовнішня політика адміністрації Президента США Д. Трампа перетворилася виключно на інструмент досягнення економічних або геополітичних вигод, а питання екології були викреслені з порядку денного. Згодом Вашингтон вийшов із цілої низки міжнародних організацій та угод, зокрема Паризької кліматичної угоди. У цьому контексті реалізовувалася і антарктична політика Білого дому.
Попри це, інші країни-члени CCAMLR не припиняли своїх намірів розширити природоохоронні території у Антарктиці. Так, в рамках механізму CCAMLR на сьогодні напрацьовано три плани щодо створення природоохоронних територій (в районі моря Веддела, у Східній Антарктиці та в районі Антарктичного півострова). При позитивному рішенні, природоохоронний статус буде надано майже одному відсотку від усієї площі Світового океану. Однак, такі пропозиції наштовхуються на рішучий опір з боку Китаю та РФ, для яких промислові прерогативи є домінуючими.
На відміну від попередника, Президент США Д. Байден проголошував захист природного середовища та екологію одним із ключових напрямів для своєї зовнішньої політики та антарктичної політики зокрема. Тому згадана вище декларація міністрів провідних країн є свідченням об‘єднання дипломатичних зусиль цих країн щодо захисту природних ресурсів Антарктики та офіційного повернення до цієї когорти Сполучених Штатів Америки.
При цьому, зазначена заява також є демонстрацією підвищення активності ЄС як самостійного актора у питанні протидії глобальним кліматичним змінам. Протягом останніх 5 років кліматичні питання та захист навколишнього середовища глибоко вкорінились у внутрішні стратегічні документи ЄС, що не могло не відбитись і на зовнішньополітичних амбіціях Європейського Союзу.
Разом з тим, рішення CCAMLR щодо визначення нових морських природоохоронних територій у Антарктиці не може бути прийняте без згоди РФ та Китаю. Відтак, спільну декларацію варто розглядати як офіційне створення «великої коаліції» з переконання РФ та Китаю, які, в свою чергу, завжди відчували себе дуже комфортно в таких умовах, а подібні кроки розглядали як запрошення до перемовин та торгів. Що стане предметом торгу в цьому випадку, дуже скоро ми це побачимо.
Джерело: фб-сторінка Дмитра Чеберкуса