Почайна – це водопійна річка, чаша зі священною вологою, водою. З цієї чаші пили священні тварини бога Велеса… Так, було колись…
Уособленням Велеса був священний бик – символ багатства, родючості та продовження Роду, чоловічої сили. Наступний 2021 рік – рік священного Бика – Тура. Містики або люди, як стверджують еніологи, із вродженими або розвинутими здібностями чутливого сприйняття проголошують, що йде досить доленосний рік для всього українства. Відомо, що одна з найдавніших самоназв українців – «бичичі». Наприклад, назва «волиняни», «Волинь» збереглася на Україні до сьогоднішнього дня. Відома і давня назва білорусів – «гуди» (бик), що відповідає по значенню назві «волиняни». Топоніми з цією назвою у Білорусі досить поширені.
Цей індоєвропейський корінь, відомий ще з доби мідного віку та трипільської археологічної культури, досить добре зберігся у давніх традиціях та віруваннях. Культ поклоніння священному бику – туру міцно поєднує українців і білорусів протягом тисячоліть.
Про культ священного бика згадує не раз у своїх наукових працях відомий дослідник історії України, професор Гарварда Омелян Пріцак.
Доцент кафедри слов’янських літератур Білоруського державного університету, кандидат філологічних наук Т. В. Кобржыцкая підіймає подібне мовознавче питання, роблячи наукове припущення: «Назва Русь — семантичний двійник назви Україна, а назва руси – Русь — назви українців. Тобто словосполучення Україна-Русь різними 39 лексичними засобами передає однакове значення — “Країна Бика-Тура”, “Країна бичичів-туричів”».
Відомий дослідник індоєвропейської мови Сергій Наливайко розкриває своє бачення цього питання: «Тому, Malo в Malorossa означає те саме, що й mela, melan, тобто «чорний», а rossa (при тлумаченні етноніма роси-руси як бичичі, туричі) означатиме «бик», «тур». Тож виходить, що назва Малороссія насправді не Мала Русь і тим паче не Мала Росія, а Чорна Русь, Чорнорусь, Країна Чорного Бика-Тура, Край чорнобичичів-чорнотуричів. Malorossa, Мелорусь на слов`янському ґрунті стало Малорусь, як ім`я Меланія з тим же melan «чорний» прибрало українського різновиду Маланка. Malorossa-Мелорусь-Малорусь – значеннєвий двійник назв Кімерія, Сіверщина, Галичина. (Наливайко С.І. Індоарійські таємниці України / С.І.Наливайко. – К.: Видавець Сергій Наливайко, 2009. – 448 с.).
У 1876 р. люди відкрили одну з найперших сторінок історії мистецтва — печерний живопис первісних людей, який виявив іспанець Саутуола. До 1914 р. в Іспанії виявили вже 20 великих печер з малюнками на стінах. «Бики простують по стінах десятків печер Франції та Іспанії, а поряд з ними – олені, бізони, козли, мамонти. Величезний «Зал биків» в печері Лясько (Франція). Темні бики ніби летять над стадом диких коней, а між крупними тваринами декілька чудових маленьких жовтувато-червоних оленів».
Великий череп бика – тура було знайдено і у Вишгороді під час будівництва ГЕС. Декілька років тому вчені виявили в печері на острові Борнео найдавніше у світі зображення бика. До цього доісторичними малюнками вважалися зображення тварин в іспанській печері Ель-Кастільо (вони були створені більше 35 тис. років тому). Знайденому малюнку червоного бика щонайменше 40 тисяч років. Таким чином, він більш давній, ніж аналогічні зображення тварин, які виявили раніше в печерах у Франції та Іспанії. Раніше вважалося, що найдавніші малюнки знаходяться саме на території Європи.
Чаша – відкрита керамічна посудина. Зазвичай буває напівсферичної форми, оздоблена розписним орнаментом. Чаші, очевидно, використовувалися під час ритуалів (Трипільська енциклопедія).
І.М. Железняк припускає, що середня частина річки була доступна лише худобі. Це знайшло відображення в збереженому досі народному повір’ї, за яким у воді (річці чи її частині), призначеній для напування худоби, людині купатися не слід. Вода в цій річці була священною, на берегах Почайни відбувалися ритуали, можливо, жертвоприношення — з давніх-давен річка була пов’язана з богом Велесом. Назва жерців на Русі — волхви (від слова віл – гуд, годі (той, що відповідає за капище) – бик або тур) пов’язана із Велесом, тому йому найбільшою мірою відповідає Шива – Хара, у почті якого — чаклуни, віщуни і відуни, а їздовою твариною його є білий бик. Образу волхва-характерника відповідає Мамай.
Почайна найбільш відома як місце Хрещення Русі князем Володимиром в 988 році. У Почайну, згідно «Звичайному житію св. Володимира» (початок XIV століття), після свого хрещення великий князь повелів скинути ідола слов’янського «Велеса, бога (скотаря)». Біля верхів’я річки Почайни у 1964—1974 рр. було розкопано найбільше за площею і щільністю забудови (25 тис. м², 66 жител), унікальне за розташуванням жител (трьома витягнутими овалами) поселення зарубинецької археологічної культури, що безперервно існувало з II століття до н. е. до сер. II століття нашої ери (400 років!). Після чого як поселення празької археологічної культури існувало до VI століття нашої ери.
Головний ідол Велеса, імовірно, знаходився трохи вище зливання двох річок: Правиці (Десни) і Дніпра – від чого і походить назва майбутнього міста княгині Ольги Вусеград (Вишгород) – місцевості, де міг розміщуватися центральний пантеон язичницьких богів. Саме тут, з вишгородської височини, де було величезне озеро-чаша на пагорбі (це заболочені місцини урочищ Імшане, Синяки, Винниця, Ставки, Монашинське і інші), й розпочинали свій біг багато лісових струмків-ручаїв та річок (наприклад, річки Почайна, Монашка, Водиця та ін.). Три ручаї, прямуючи в бік низини та долини у Вишгороді, зливаючись, утворювали витоки легендарної святої річки Почайни, яка далі текла через Оболонь до Київського Подолу (перепад висот протягом 2-3 кілометрів становив майже 100 метрів).
В бік Межигір’я – річка Мочар в Дніпро, через села Валки – Нові Петрівці – річка Княжа в Дніпро.
В районі тільки Вишгорода в річку Почайну з цих височин впадали річки Кравцова (або Кравчинята), Монашка, ручай Піщанка та інші, а також велика кількість струмків. З північного боку Вишгорода в Дніпро – річки Жовта та Біла (або Кошлярова). До річки Ірпінь з цих боліт текла річка Мощунка.
Культ священного бика, який був уособленням бога Велеса, «чаша Богів» – річка Почайна, назва українського містечка Вишгород (Вусеград, як він згадується у Костянтина Багрянородного), – все взаємопов’язано між собою і проявляє свій відгук напередодні нового 2021 року – року Бика – Тура.
За китайським календарем Рік Бика випадає на такі роки:
- 1901 (19.02.1901 — 07.02.1902) — рік Металевого Бика
- 1913 (06.02.1913 — 25.01.1914) — рік Водяного Бика
- 1925 (24.01.1925 — 12.02.1926) — рік Дерев’яного Бика
- 1937 (11.02.1937 — 30.01.1938) — рік Вогняного Бика
- 1949 (29.01.1949 — 16.02.1950) — рік Земляного Бика
- 1961 (15.02.1961 — 04.02.1962) — рік Металевого Бика
- 1973 (03.02.1973 — 22.01.1974) — рік Водяного Бика
- 1985 (20.02.1985 — 08.02.1986) — рік Дерев’яного Бика
- 1997 (07.02.1997 — 27.01.1998) — рік Вогняного Бика
- 2009 (26.01.2009 — 13.02.2010) — рік Земляного Бика
- 2021 (12.02.2021 — 31.01.2022) — рік Металевого Бика
- 2033 (31.01.2033 — 18.02.2034) — рік Водяного Бика
А Рік Білого Металевого Бика випадає раз на 60 років:
- 1961: 15 лютого 1961 року — 4 лютого 1962 року
- 2021: 12 лютого 2021 року — 31 січня 2022 року
Вадим Перегуда, краєзнавець
