5 грудня 1914 року Endurance під командуванням Ернеста Шеклтона залишив Південну Джорджію – субантарктичний острів у південній Атлантиці (Картина Джорджа Каммінгса)
Десь на дні зледенілого моря Ведделла в Антарктиці лежать уламки одного з найвідоміших суден у світі. Трищоглова баркентина Endurance (у перекладі з англійської “стійкість”) була одним з двох суден сумнозвісної експедиції відомого дослідника Південного полюса Ернеста Шеклтона. Він ризикнув вирушити у плавання у найнеспокійніший період початку ХХ століття, з 1914-го по 1917-й роки. У 1915 році Endurance потрапив у крижану пастку у морі Ведделла і затонув. Шеклтон разом з командою змушені були рятуватися на шлюпках, на яких здійснили безпрецедентну подорож через Південний океан. Про це розповідає Джонатан Амос у статті на сайті BBC Україна.
Місце загибелі Endurance вдалося визначити, але дістатися до цієї частини моря Ведделла, на схід від льодовикових шельфів Ларсена на Антарктичному півострові, надзвичайно складно навіть для сучасних криголамів. Судно спочиває на глибині близько 3000 метрів, але не це головний виклик для нової експедиції, яка хоче зробити ще одну спробу знайти його. Найбільша проблема – це морський лід. Жорстокий, злий морський лід, як його уявляв собі англо-ірландський дослідник Ернест Шеклтон.
Крижини, що стиснули, зламали, а потім поглинули його полярне парове судно у 1915 році, надійно заховали його від зовнішнього світу. Навіть у нашу добу супутників і металевих криголамів знайти Endurance стало нездійсненним завданням.
“Повірте мені, це досить складно”, – каже Менсун Баунд, морський археолог, який приєднався до проєкту Endurance22. “Паковий лід у морі Ведделла постійно рухається за годинниковою стрілкою. Він відкривається, стискається і розтискається. Це смертоносне середовище”.
То навіщо це взагалі потрібно? Навіщо вкотре робити спробу, яка виявиться неминучим розчаруванням? Відповідь проста – захоплення Шеклтоном.
Endurance перед тим, як піти на дно. ФОТО: RGS
Хто не чув про Ернеста Шеклтона та його надзвичайну Імператорську трансантарктичну експедицію 1914-1917 років? Історія про те, як Шеклтон і його люди врятувалися пішки та на човнах, стала легендою. А серед корабельних аварій вона є найвідомішою серед нерозкритих.
“Що значить знайти Endurance?” – запитує Менсус Баунд. “Це найнедоступніші уламки корабля у світовій історії, – каже він. – Тому й пошуки – найбільші у своєму роді”.
Endurance22 фінансує Фонд морської спадщини Фолклендських островів. І у найближчі вихідні експедиція вирушає з Кейптауна до Антарктики. Керуватиме місією доктор Ширс, а обов’язки директора з розвідки виконуватиме Менсун Баунд. Обидва все життя захоплювалися кораблем Шеклтона.
До проєкту приєдналися учасники експедиції, яка у 2019 році максимально наблизилася до місця аварії. Їм вдалося це зробити на зареєстрованому в Південній Африці дослідницькому кораблі Agulhas II. Вони застосували автономний підводний апарат (AUV) над імовірним місцем аварії, але через 20 годин під водою робот втратив контакт з поверхнею.
Sabertooth маже працювати у складних умовах. ФОТО: SAAB
Джон Ширс каже, що нова команда зробила важливі висновки під час останньої експедиції і цього разу вдосконалила свій підхід, зокрема організувала підтримку гелікоптерів. Команда також розраховує на підготовлений південноафриканський криголам Agulhas II та підводні пошукові апарати Saab Sabertooth.
У 2019 році місія працювала з автономним підводним апаратом Kongsberg Hugin. Дані, які він збирав під час огляду морського дна, не йшли на поверхню відразу. Тому коли апарат вийшов з ладу, вся зібрана ним картографічна інформація була втрачена. Цього разу команда обрала підводні пошукові апарати Saab Sabertooth, оснащені необхідними датчиками, ліхтарями та камерами. Вони також можуть працювати автономно або за допомогою оптоволоконного кабеля.
“Sabertooth оснащений гідролокатором бічного огляду дальньої дії, який передає зображення морського дна на поверхню, на борт корабля чи у табір місії”, – пояснює Ніко Вінсент, який спостерігатиме за операцією.
Якщо дослідники не зможуть підібратися до району ймовірного розташування Endurance, вони розіб’ють на льоду табір, щоб запустити підводні апарати через ополонку.
Усім членам екіпажу Endurance вдалося врятуватися, а Шеклтон став одним з головних народних героїв Британії. ФОТО: SPRI/UNI OF CAMBRIDGE
Одне з найбільших питань стосується ймовірного стану затонулого судна. Вода там занадто глибока, щоб залишки міг пошкодити айсберг, а швидкість седиментації в регіоні вважається досить низькою, тож деревина, ймовірно, має досі височіти над морським дном. Але рештки могли рознестися на велику відстань. А води, що проходять через затонуле судно, майже напевно мають достатньо кисню, що означає, що будь-які організми, які витримують холод, могли з’їсти значну частину дерев’яної конструкції, що опустилася на дно океану.
І, звичайно ж, є шанси, що Endurance розбився під час зіткнення з морським дном, а його вміст “розсипався як коробка з цукерками”, каже Менсус Баунд.
“Ми насправді не знаємо, в якому стані він буде”, – каже Ширс. “Ми знаємо, що молюски, які зазвичай поїдають дерев’яні затонулі кораблі на півночі, не можуть вижити в холодних водах Антарктики. Але у деревині є значне джерело вуглецю, тому ми цілком можемо знайти дуже цікаві істоти, які населяють затонулий корабель. Ми можемо навіть виявити кілька нових видів”, – вважає він.
Однак чим насправді цікава історія Шеклтона, якщо все, що ми, можливо, побачимо, це розбитий корпус судна, що затонуло 100 років тому? Драма й героїзм учасників цієї історії добре задокументовані. У нас є щоденники екіпажу, і жодних загадок щодо цього немає.
Деякі полярні дослідники казали мені, що гроші Endurance22 краще витратити на спеціальну наукову експедицію до Антарктики. Зрештою, це “лінія кліматичного фронту”, і ми ще багато маємо вивчити і дізнатися про те, що буде з Білим континентом в умовах потепління. Але харизму Шеклтона не перемогти.
Без сумніву, відео з місця кораблетрощі та речі членів екіпажу, що чекають свого часу на морському дні, викличуть великий інтерес. Десь там лежить велосипед комірника Томаса Орде-Лиса, банки з медом, у яких біолог експедиції Роберт Кларк зберігав свої зразки, і каміння, яке збирав геолог Джеймс Ворді.
“Ми можемо побачити речі, що пов’язують нас із реальними людьми, яким понад 100 років тому довелося залишити це судно, жити на крижині, а потім вирушити у небезпечну подорож на маленьких рятувальних човнах”, – каже історик Ден Сноу. “Я сподіваюсь і вважаю, що затонуле судно викличе великий інтерес не лише у таких суперботаніків, як я, але й у всіх інших”.
Понад 100 років тому Endurance застряг в арктичному крижаному полоні. ФОТО: SUSIE DENT
Якщо Endurance22 вдасться знайти судно, вони позначать місце аварії на карті, сфотографують рештки судна, але нічого не будуть підіймати на поверхню. Річ у тім, що останній притулок судна Шеклтона оголошено місцем історичного значення, відповідно до міжнародного Договору Антарктики, і турбувати його не можна.
“Цей корабель став символом, а епічна історія порятунку команди Шеклтона стала легендою”, – пояснює Джон Ширс. “Якщо ми знайдемо судно, ми оглянемо його і створимо тривимірну картинку за допомогою лазерного сканування, – розповів науковець. – І ми сподіваємось транслювати весь цей процес у реальному часі”.
“У будь-якому випадку, підіймати судно на кшталт Endurance немає сенсу. Що б ви з ним зробили? Жоден музей його не візьме, тому що фінансово не потягне його зберігання та експозицію”.
Джерело: BBC Україна
