Як російська армія знищує українські ґрунти

На думку заступниці директора з експертної діяльності Української лабораторії якості та безпеки продукції АПК Національного університету біоресурсів та природокористування України (УЛЯБП АПК НУБіП України) Оксани Самкової, українським ученим доведеться провести колосальну роботу з оцінювання наслідків російської агресії для ґрунтів та з оцінювання  безпечності територій як для сільськогосподарської діяльності, так і взагалі проживання на них. Цю тему висвітлює видання «Світ».

На нещодавній конференції «Екологічні наслідки війни для громад — оцінка, аналіз, висновки», яку проводив Національний екологічний центр України, пані Самкова нагадала, що Україна — аграрна держава. Валове виробництво основних стратегічних сільськогосподарських культур в Україні у 2023 році складало 76,7 млн тонн з 10,24 млн га посівних площ. Тобто, ґрунти є основним засобом сільськогосподарського виробництва та базисом продовольчої безпеки України. Українська аграрна продукція годує понад 400 млн людей по всьому світу.

«Ми входили у сімку основних експортерів сільськогосподарської продукції на світові ринки. На сьогодні через логістичні проблеми, через окупацію наших територій російськими військами, через замінування та пошкодження ґрунтів унаслідок воєнних дій ми опустилися на 12 місце серед експортерів збіжжя. Для нашої країни ця галузь залишається вкрай важливим джерелом зовнішніх надходжень. За даними Офісу з розвитку підприємництва та експорту, продовольства ми продаємо на $14,6 млрд, тоді як продукції металургії  — на $2,7 млрд», — розповіла Оксана Самкова.

Російські агресори знищують українські землі, зокрема й унікальні чорноземи. Чим не тільки здійснюють злочин проти довкілля, а й створюють проблему світового масштабу. Зростають ризики настання продовольчої та екологічної кризи та неможливості гарантування продовольчої безпеки для людства у майбутньому.

Військові дії призводять до фізичної, хімічної, механічної та біологічної деградації ґрунтів.

Фізична проявляється у пошкодженні структури ґрунтового покриву внаслідок замінування, засмічення боєприпасами, залишками спаленої техніки, утворення вирв  через детонування снарядів, бомб, ракет; зведення фортифікаційних споруд, пересування важкої військової техніки.

Хімічна інтоксикація ґрунтової екосистеми — це забруднення ґрунтів важкими металами, алюмінієм, сірководнем унаслідок розривів снарядів; залишками ракетного палива (гептил); поліциклічними ароматичними вуглеводнями внаслідок згоряння паливно-мастильних матеріалів; поліхлордіфенілами (ПХД) в зонах влучань в енергетичні об’єкти; залишками вибухових речовин та їхніми токсичними вторинними метаболітами. Поліциклічні ароматичні вуглеводні (бензопірен та інші) поступово накопичуються до критичних концентрацій і стимулюють утворення злоякісних пухлин. А вторинні метаболіти вибухових речовин взагалі маловивчені й можуть потенціювати ризики негативного впливу на здоров’я довкілля та людини.

Мінна небезпека — ще один критичний фактор порушення екосистеми ґрунту. 174 тис. кв. км земель України (тобто майже третина всієї території) заміновані або принаймні міннонебезпечні. До проведення повноцінного обстеження і розмінування ця територія вважається потенційно забрудненою та непридатною для надання повноцінних екосистемних послуг і ведення будь-яких видів господарювання. Практика інших збройних конфліктів показує, що після обстеження однозначно міннозабруднених територій виявляється до  20%. У нашому випадку це близько 30 тис. кв. км суцільного мінного поля. Це площа, еквівалентна за розміром території Молдови чи Бельгії. Зокрема,  розмінування потребує близько 500 тис. га сільськогосподарських земель на території 9 областей України.

Потужними джерелами забруднення ґрунтів унаслідок збройного влучання у потенційно небезпечні об’єкти є нафтобази та енергетична інфраструктура; хімічні виробництва; склади пестицидів та хімікатів; місця поховання небезпечних відходів; скотомогильники та водоочисні станції; радіаційно небезпечні об’єкти; газопроводи та аміачні транспортні магістралі тощо.

Щоб притягти російських агресорів до відповідальності, Спеціалізована екологічна прокуратура залучає фахівців різних наукових установ та інституцій судових експертиз. Збирається база доказів, які належним чином верифікуються. Ці дані складуть основу обвинувальних актів, які будуть представлені до Міжнародного кримінального суду та до Реєстру збитків, завданих агресією РФ проти України, який створений у Гаазі у формі міжнародної організації.

За словами науковиці, процедура оцінювання екологічних наслідків військового впливу на довкілля — це складний, тривалий і дорогий процес. Він містить у собі первинний опис об’єктів спостережень; первинні токсикологічні випробування або експрес-аналіз.

«Коли виїжджаємо на місце, то часто нам невідомо, з чим саме доведеться мати справу — неясно, який боєприпас було застосовано, які речовини були у враженому об’єкті тощо. Тому перш ніж вирішити, які засоби захисту персоналу треба застосувати, які способи відбору проб тощо, застосовуємо газоаналізатори та інші пристрої швидкої детекції токсикантів, а вже потім коригуємо програму відбирання проб ґрунту, води, біологічних об’єктів», — сказала Оксана Самкова.

Вже у лабораторії первинно проводяться скринінгові дослідження на виявлення компонентного складу невідомих речовин.

«Скринінг — це набір процедур, що застосовуються до множини хімічних сполук з метою виявлення серед них цільових, тих, що підлягають гігієнічній регламентації. Ми їх застосовуємо, бо не знаємо часто, що саме треба шукати — важкі метали, залишки пестицидів чи поліхлоровані біфеніли», — зазначила Оксана Самкова.

Для виявлення хімічних речовин застосовують хроматографію з тандемною мас-спектрометрією (ГХ-МС/МС, ВЕРХ-МС/МС), інфрачервону спектроскопію (FTIR), IRS, ядерну магнітно-резонансну спектроскопію (ЯМР), атомно-адсорбційний аналіз (ААС) тощо.

Якщо треба проаналізувати наявність речовин біологічного походження, то застосовують секвенування, мікроматричний генетичний аналіз, полімеразну ланцюгову реакцію (PCR), FISH (Fluorescence in situ hybridization — цитогенетичний метод, який використовується для визначення і локалізації певної послідовності ДНК на хромосомі), електронну мікроскопію тощо. Виявлення речовин радіаційного походження охоплює радіохімічні, радіометричні методи.

Після скринінгу проводяться цільові дослідження на визначення кількісного вмісту ідентифікованих небезпечних речовин. Паралельно здійснюються еколого-токсикологічні дослідження методами біоіндикації та біосенсорного аналізу, що дає змогу визначити інтегральне забруднення екосистеми та оцінити вплив середовища існування на живі біологічні організми.

Далі — експертиза даних, нормування результатів випробувань, формування протоколу та експертного висновку. Висновок передається до установ, які проводять судові експертизи.

За інформацією науковиці, Українська лабораторія якості і безпеки продукції АПК  акредитована за міжнародним стандартом ДСТУ ISO/IEC 17025:2019. Цей стандарт містить вимоги до вимірювальних лабораторій, дотримання яких демонструють їхню технічну компетентність і здатність отримувати правдиві  результати. На жаль, лабораторій, які можуть якісно проводити екологічний моніторинг на наявність забруднювачів воєнного походження, небагато.

«Ми були на багатьох місцях екологічних злочинів російської армії. Зокрема, на одній з нафтобаз на Київщині, в яку влучили російські ракети. На жаль, ми не можемо без дозволу слідчих повідомляти про детальні результати випробувань, але певні узагальнення можна озвучити. За результатами наших лабораторних випробувань, у зоні пірогенного впливу у поверхневому шарі ґрунту зафіксовано понаднормові концентрації бензопірену (у 3 рази!), високі концентрації свинцю (2,5 ГДК), сірки (6 ГДК), титану, міді, хрому, стронцію, цинку (1,2 ГДК!). Усі ці речовини відомі своїми канцерогенними властивостями та стійкістю, тобто вони довго зберігаються у воді та ґрунті і активно поширюються у цих середовищах, зокрема, у водоносних горизонтах», — сказала Оксана Самкова.

За інформацією науковиці, УЛЯБП АПК — єдина в Україні лабораторія, акредитована на визначення стійких органічних забрудників — поліхлорованих дифенілів як компонентів діоксинового отруєння біоти. Зокрема, лабораторія може визначати вміст ПХД у мулах, що важливо для оцінки збитків через диверсію російських агресорів на Каховській ГЕС.

На жаль, науково-дослідні установи в Україні не готові на сьогодні моніторити пріоритетні забрудники, внесені у довкілля війною — вибухові речовини, їхні метаболіти, залишки ракетного палива. «Не відпрацьовані методи, доступ до нормативної документації обмежений або закритий, оскільки  розробляються вони в режимі конфіденційності закордонними лабораторіями військової спеціалізації. Відсутні бази даних зразків, аналітичні стандарти. Ми поставили у плани відпрацювати ці методи з допомогою наших міжнародних партнерів. Але, знову ж, існує проблема ввезення цих аналітичних стандартів, бо вони є товарами подвійного призначення і потрібно пройти дуже складні процедури погодження на їхнє ввезення. Але робити усе це треба, бо є проблема аналізу стану ґрунтів на залишки вибухових речовин та їхніх метаболітів.

Ми зосереджені на дослідженні абіотичних компонентів довкілля, а у світі розглядають це у рамках концепції One Health — «Єдиного здоров’я», тобто паралельно з моніторингом ґрунтів, води, повітря слід моніторити здоров’я рослин, тварин, людини. Це взаємопов’язані ланки здоров’я планети. Здоров’я довкілля прямо або опосередковано впливає на здоров’я людини. У нас фактично відсутній біологічний моніторинг під час документування екологічних наслідків для довкілля», — розповіла Оксана Самкова.

Доповідачка вважає, що біологічні забруднювачі — це бомба уповільненої дії. Невідомо коли і де вона може вибухнути.

«Коли відбулося затоплення після підриву росіянами Каховської ГЕС, під водою опинилися і цвинтарі, і скотомогильники, і тваринницькі ферми, гноєсховища, офіційні та несанкціоновані звалища. Усе це потенційно може містити збудників хвороб тварин і людей. Деякі спори, наприклад, чуми, зберігаються століттями. Сальмонели — десятиліттями у ґрунті. Кишкові інфекції теж дуже резистентні в довкіллі. Не було можливості дослідити воду на альготоксини, які утворювалися під час цвітіння води у літній період», —  сказала Оксана Самкова.

Відповідаючи на запитання кореспондента «Світу» про те, які фінансові ресурси потрібні для проведення досліджень шкоди довкіллю від російської федерації, науковиця повідомила, що вартість дослідження однієї проби ґрунту складає в середньому одну тисячу доларів. Сюди входить визначення токсичних елементів, важких металів, залишків пестицидів, поліхлорованих біфенілів і поліароматичних вуглеводнів та комплекс фізико-хімічних показників якості ґрунту.

«Для держави ця сума непіднімна, тому ми взаємодіємо з міжнародними донорами та проєктами, у рамках яких і виконуємо дослідження. Зараз разом з німецькими партнерами підготували проєкт щодо створення консорціуму з дослідження екологічних збитків у регіоні Каховського водосховища», — сказала Оксана Самкова.

*У грудні 2023-го міністерка економіки України Юлія Свириденко повідомила, що вже розміновано великі площі сільгоспземель: «З початку року… українським аграріям повернуто у використання вже понад 200 тисяч гектарів земель сільгосппризначення з 470 тисяч, запланованих до першочергового обстеження та розмінування… Наші піротехніки — підрозділи ДСНС, ДССТ, неурядові оператори протимінної діяльності демонструють дуже гарні результати. Навіть зараз, узимку, коли погода, м’яко кажучи, не сприяє роботі у полях, щотижня обстежується від 3 до 5 тисяч гектарів сільгоспземель».

«200 тис. га — це 42% від усіх заявлених замінованих земель сільгосппризначення. Це дуже багато. У Держбюджеті-2024 закладено два млрд грн на компенсації за розмінування», — сказав «Світу» експерт Мережі захисту національних інтересів АНТС Роман Макухін.

Олег Листопад

Фото Оксани Самкової


Читайте також:

Шацькі озера та що їм загрожує під час війни 

Українська археологічна спадщина: під загрозою війни 

Храми, палаци та маєтки. Пам’ятки України, зруйновані Росією під час війни

Крим, який ми любили

 

Related posts

Leave a Comment