Гданськ та Тримісто. Під патронатом святого Володимира: сучасна українська громада

редакція

Попередню частину див. тут. 

В даній частині ми продовжимо нашу мандрівку столицею Східного Помор’я. Цього разу намагатимемося познайомитися зі становленням сучасної української громади Триміста, її духовним центром – греко-католицькою парафією св. Варфоломія і громадськими організаціями, які об’єднують тутешніх українців. Згадаємо деякі яскраві особистості сучасного українського Гданська. Познайомимося з місцями пов’язаними з формуванням нової української громади в місті після агресії росії проти України. Тож подорожуємо пам’ятаючи, що вулиці та пам’ятки якого завгодно міста на землі стають тим ближчими, чим більше ми дізнаємося про їхній зв’язок з нашою власною історією.

***

Сучасна українська громада Триміста фактично складається з представників трьох хвиль переселенців. Найдавнішою хвилею є депортовані в рамках злочинної акції «Вісла» 1947 р. українці з часів, які встигли адаптуватися до умов Польщі на рівні з іншими польськими громадянами. Другу хвилю складають українці, які виїхали сюди переважно з огляду на економічні труднощі починаючи з 1991 р. Станом на 2007 р. у Троймісті мешкало понад 1000 українців. Третю, хронологічно останню хвилю створюють люди, які вимушені були переселюватися у зв’язку з початком 2014 р. збройної агресії росії проти України.

Події Революції Гідності та початок війни на Донбасі стали стимулом до посилення самоорганізації. Багато новоприбулих українців з’явилося на Ґданщині. Громада проводила акції солідарності, збір гуманітарної допомоги, демонстрації на підтримку України. Створювалися українські студентські організації при університетах Ґданська. Цей процес набрав великого масштабу після 24 лютого 2022 р. У цей час Ґданськ прийняв десятки тисяч українців-біженців. Активізувалася мерія Ґданська, яка тісно співпрацює з українськими НУО та волонтерами. Українські святкування (наприклад, День Незалежності, Шевченківські дні) стали великими міськими подіями. На сьогодні українці є однією з найбільших меншин у Тримісті, вони добре інтегровані, але водночас зберігають культурну ідентичність. Водночас Ґданськ-Сопот-Гдиня — це міста, де підтримка України особливо помітна (міська влада активно демонструє солідарність).

Чим живе сучасна українська колонія Триміста? Які її центри та духовні орієнтири?

***

Для абсолютної більшості українців найбільш важливим об’єктом Гданська є офіційне представництво – Генеральне консульство України на вулиці Chrzanowskiego 60a у Гданську-Вжещу.

Українське консульство в Гданську, на вул. Chrzanowskiego 60a. Фото І. Парнікози, 2016 р.

Консультаційний центр консульства розташований поруч за адресою: вул. Mikołaja Gomółki 2, офіс 10 (фактично, наступні двері за 50 метрів від входу до консульства).

Архівне зображення сучасної церкви св. Варфоломія. Фото з мережі

В якості історично першого об’єднуючого інституту гданських українців перш за все слід згадати церкву, а саме греко-католицький конкафедральний собор св. Варфоломія та Покрови Пресвятої Богородиці, за адресою: провулок sw. Bartlomieja 1. Як ми вже зазначали раніше у Гданську з післявоєннх років діє також є православна церква св. Миколая, розташована на вул. Traugutta 45, втім, стара українська громада пов’язана переважно з греко-католицьким собором.

Православна церква св. Миколая, розташована на вул. Traugutta 45. Фото І. Парнікози, 2025 р.

Церква св. Варфоломія та Покрови Богородиці в Гданську. Фото І. Парнікози, 2016 р.

Церква св. Варфоломія та Покрови Богородиці в Гданську. Фото І. Парнікози, 2016 р.

Українська церква розмістилася в дуже старому історичному костелі. Щодо початків костелу св. Варфоломія існують різні думки. Немає повної певності, чи сучасний храм було збудовано на місці першого, зруйнованого костелу святого Варфоломія, чи ж на Старому Місті існував лише один костел, який був розширений або відновлений. 1482-95 рр. збудовано сучасний однонефний костел без вежі. У 17 ст. проведено роботи по оздобленню храму. В 1591-1600 рр. до базилікальної будівлі добудовано готичну вежу. У 1643-49 рр. добудовано північну крипту (сповідну каплицю) та південну крипту з бароковим кам’яним порталом, що зберігся до нашого часу та притвор. У 1815 р. у зв’язку з вибухом розташованої поблизу Порохової вежі була зруйнована плоска стеля, вітражі та частина давнього вистрою костелу.

Церква св. Варфоломія та Покрови Богородиці в Гданську. Фото І. Парнікози, 2016 р.

Під час Другої світової війни будівля костелу була майже повністю зруйнована. У 1945-87 рр. тривали роботи з її відновлення. Усередині збереглися чудові готичні склепіння в сакристії і каплиці, а також кристальне склепіння в бічних нефах. Весь вистрій, за винятком лав цеху бондарів та образу із зображенням святого Варфоломія, було знищено. Картина, що зображає покровителя храму, й досі перебуває в церкві — після реставрації, проведеної у 2013 р., її розмістили на північній стіні, неподалік від іконостаса. Сучасну баню на вежі споруджено 1982 р. В 1990-1997 р. костел св. Варфоломія був осередком душпастирства творчих сил гданської римо-католицької архієпархії.

Відреставрований бароковий кам’яний портал південної крипти, 17 ст. Фото І. Парнікози, 2016 р.

Оригінальне зображення св. Варфоломія. Фото І. Парнікози, 2016 р.

У попередній частині ми описали початки греко-католицької парафії в цьому костелі, Гданську і на цілим Помор’ї пов’язані з згадуваним в попередній частині отцем митратом Василем Гриником. Нагадаємо, що саме в костелі Святого Варфоломія ним вперше у Гданську була відслужена греко-католицька літургія. Василь Гриник був настоятелем у Гданську в 1957-1968 рр., проте проживав у Циганку (сучасне Желіхово). Проте невдовзі греко-католицькі богослужіння були переведені до костелу отців цистерців у Гданську – Оливі (костел св. Якова), який розташований біля римо-католицької архікафедри в Гданську – Оливі. До 1997 р. Служба Божа у Гданську окрім вищезгаданого костелу св. Якова служилась короткочасно також у костелі св. Франциска в Гданську-Сєдльце. Справу В. Гриника продовжили інші священики. У 1990-х роках до греко-католицької громади належало 120 родин, тобто близько 500 осіб, переважно українців.

Костел св. Якова в Гданську-Оливі. Фото І. Парнікози, 2025 р.

Костел св. Якова в Гданську-Оливі. Фото І. Парнікози, 2025 р.

Після того, як гданський настоятель отець Мадзелян переїхав до України, новим настоятелем став о. Богдан Дрозд, який від 1991 р. оселився у Гданську, і тепер доїжджав вже до Циганка. У 1993-1995 рр. Гданську парафію обслуговував о. Андрій Сорока, який проживав у Ельблонзі (сучасний настоятель парафій в Ельблонгу та Пасленку). Наступним душпастирем Гданська в 1992-1995 рр. був отець Богдан Дрозд. У 1995-1997 рр. цей обов’язок виконував отець мітрат Ростислав Процюк з України, який приїжджав із Циганка. З 1997 р. парафію веде отець мітрат Йосип Улицький. З 1996 р. Гданськ опинився у новоствореній Вроцлавсько-Гданській греко-католицькій єпархії. А 03.07.1997 р. з нагоди 1000-річного ювілею міста Гданська римо-католицький єпископ Тадеуш Гоцловський передав в руки греко-католицького єпископа Теодора Майковича костел св. Варфоломія з прикостельним будинком для Вроцлавсько-Гданської єпархії. Цього ж дня відкрито вищезгаданий відреставрований бароковий кам’яний портал до південної крипти 17 ст. Від 1997 р. Гданськ став окремою від Циганка – парафією.

1998 р. проводились роботи з адаптації костелу св. Варфоломія до вимог східного обряду. Наразі інтер’єр храму має спрощений дворядний іконостас та розписи в русько-візантійському стилі, які займають лише частину стін. При вході в храм можна оглянути також мозаїку «Богородиця-оранта», яка нав’язує до стародавніх мозаїк давньоруських храмів.

Мозаїка «Богородиця-оранта» у церкві св. Варфоломія та Покрови Богородиці в Гданську. Фото І. Парнікози, 2024 р.

Іконостас був спроєктований варшавським архітектором Богданом Боберським приблизно 2000 р. Цей митець належав до групи, яка відбудовувала повоєнну Варшаву. Уже перебуваючи на пенсії, він зайнявся сакральним мистецтвом і створив багато цікавих робіт як у Польщі, так і в Україні.

Іконостас церкви св. Варфоломія та Покрови Богородиці в Гданську. Фото І. Парнікози, 2024 р.

Вид інтер’єру церкви св. Варфоломія та Покрови Богородиці в Гданську. Фото І. Парнікози, 2024 р.

Саме за проєктами Б. Боберського проводилися роботи з адаптації готичного костелу 1367 р. до потреб літургії греко-католицької церкви в Ґурові-Ілавецькому. Іконостас для цього храму виконав Юрій Новосільський, якого Б. Боберський добре знав і запросив до співпраці в Ґурові-Ілавецькому. Натомість ікони, що знаходяться в гданському іконостасі, створив український художник Андрій Винничок. Робота для гданської церкви була для нього одним із перших замовлень такого типу — раніше він виконав ікони для церкви у Франції та (разом з Андрієм Дуткою) працював у церкві Матері Божої Скорботної в Перемишлі. Художник приїжджав до Гданська, щоб оглянути інтер’єр, однак ікони писав у своїй майстерні в Україні.

Рельєф у церкві св. Варфоломія та Покрови Богородиці в Гданську. Фото І. Парнікози, 2024 р.

У церкві святого Варфоломія розписи пристосували до інтер’єру готичного храму. Зображення святих і постатей Старого Завіту розміщені у нішах на стовпах — це ізольовані, повнофігурні, фронтальні зображення з атрибутами або сувоями. Фігури розташовані одна над одною, по три з кожного боку стовпа (за винятком одного, найближчого до пресвітерію з північного боку, де розміщено чотири постаті). Використано вже наявні заглиблення у стовпах.

Вид на хори церкви св. Варфоломія та Покрови Богородиці в Гданську. Фото І. Парнікози, 2024 р.

Подібним чином було використано площини, розташовані під вікнами на північній стіні. Там розміщено сцени Благовіщення, Різдва Христового, Вознесіння та Успіння Богородиці. З південного боку, де раніше знаходився бічний вхід, нині існує ніби бічна каплиця, на стіні якої (також під вікном) розміщена сцена Хрещення Господнього. До цього місця всі віряни приходять процесією під час літургії у день свята Йордану (Хрещення Господнього). Тут також знаходиться хрестильниця. Отже, легко помітити, що ця фреска була пристосована до функції каплиці.

 

Меморіальні дошки розміщені в церкві в Гданську. Фото І. Парнікози, 2024 р.

Автором розписів є український художник Андрій Дутка, який 1993 р. закінчив Львівську академію мистецтв. Із 1998 р. він представляв свої роботи на виставках, організованих в Україні, Польщі, Італії та Німеччині. Роботу над фресками в церкві святого Варфоломія в Гданську він розпочав у 2005 р. Важливим елементом нового оформлення інтер’єру є також вітраж, розташований у вівтарній стіні. Спочатку там планувалося розмістити сцену Благовіщення за проєктом Андрія Дутки, однак з різних причин не вдалося довести цю концепцію до завершення. Зрештою вітраж було виконано познанською майстернею вітражів Powalisz за проєктом мисткині Марії Поваліш-Бардонської 2001 р.

31.01.2001 р. церкві св. Варфоломія присвоєно статус конкафедри Вроцлавсько-Гданської єпархії, що урочисто проголошено 01.04.2001 р.

При вході до храму вивішені численні оголошення, які свідчать про активне життя гданської української громади. У церкві встановлено також низку меморіальних дошок. Це зокрема дошка в пам’ять про владику кира Теодора Майковича – першого єпископа Вроцлавсько-Гданської єпархії (2008 р.), дошка богословення патріарха Святослава (2013 р.), дошка в пам’ять 60-річчя першої літургії, яку відслужив тут Василь Гриник (2017 р.), дошка з написом «Боже Великий Єдиний Русь-Україну храни». В церкві знаходиться копія ікони «Богородиця двері милосердя» з Ярослава, а також рельєфне зображення митрополита Андрія Шептицького та патріарха Йосипа Сліпого.

Копія ікони «Милосердя двері» з Ярослава у церкві св. Варфоломія та Покрови Богородиці в Гданську. Фото І. Парнікози, 2024 р.

Отець-мітрат Йосип Улицький – сучасний настоятель парафії в Гданську. Фото з мережі

При церкві також діє світлиця. 1999 р. парафія одержала ділянку на Лостовіцкому цвинтарі у межах поля №70 з призначенням на греко-католицьке кладовище в Гданську. Саме на ньому, 17.05.2003 р., було встановлено пропам’ятний металевий хрест, який посвятив владика Вроцлавсько-Гданський кир Володимир Р. Ющак ЧСВВ (василіанін). При хресті були покладені земля і прах з цвинтарів та місць поховань на землях батьків і прадідів з місць виселення в акції «Вісла», як також земля з України з місць Великого Голодомору 1932-1933, земля з місць де поховані студенти, що полегли в бою під Крутами.

Тут регулярно відбувається спільна молитва біля хреста присвяченого всім жертвам Голодоморів, Акції «Вісла», та національно-визвольних змагань. Зокрема, в 2013 р. тут також відбулася і загальна панахида, в якій згадувалися усі жертви польського й українського народів з нагоди 70-річниці Волинської різанини. Поблизу розташована і православна ділянка, де похований багатолітній керівник воєводського УСКТ в Гданську Павло Кремінський.

Греко-католицька церква в Гданську була і є місцем контакту українців та поляків. Зокрема, 15 грудня 2013 р. після Божественної Літургії у греко-католицькій конкафедрі св. Варфоломія і Покрови Пресвятої Богородиці у Гданську, яку служили гданський парох о. мітрат Йосип Улицький i о. Володимир Куцай, вірних, які виходили з церкви привітали гданчани, разом з представниками гданського самоврядування та мером Павлом Адамовичем і ректором костелу св. Іоана о. Христофором Нейдалтовським, яким небайдужі події Євромайдану в Україні. Вони висловили свою підтримку обдаровуючи усіх синьо-жовтими подарунками а на знак солідарності з Україною прикрасили ялинку, яка росте на площі перед греко-католицькою церквою, синьо-жовтими прикрасами.

Парафія також має хор під керівництвом Ореста Михалика. В хорі також бере участь о. Роман Михалик. Обидва – учасники славного хору «Журавлі».

13 грудня 2015 р. Владика Вроцлавсько-Гданський Кир Володимир Р. Ющак ЧСВВ, підніс конкафедральний собор Покрови Пресвятої Богородиці у Ґданську, до рангу Санктуарію св. Володимира Великого Хрестителя Руси-України.

25 листопада 2020 р. утворено нову Ольштинсько-Гданську єпархію. Кафедральним храмом стала церква Покрови Пресвятої Богородиці в м. Ольштин, а гданський храм св. Варфоломія залишився конкафедральним.

Окрім описуваного собору на території Триміста у Гдині з 2018 р. відбуваються українські греко-католицькі богослужіння у парафiяльному будинку поруч колегіати Марії-цариці Польщі, вул. Armii Krajowej 26.

Окрім церковних структур українців Гданська об’єднують громадські організації. Громадською організацією, яка була особливо значущою активна в 1990-2000-ні рр. був Поморський відділ Об’єднання українців у Польщі, який знаходиться за адресою вул. Aksamitna 4a. Об’єднання українців в Польщі є наступником сформованого депортованими українцями Українського суспільно-культурного товариства, місця діяльності якого ми відвідали у попередній частині нашого циклу. Поморський відділ ОУП утворено 2007 р., наразі він нараховує 8 гуртків, щороку відбувається кілька регулярних заходів: Український молодіжний ярмарок (що започаткований ще УСКТ та неперервно відбувається з 1977 р.), Фестиваль української культури у Сопоті (2011 р. супровідні заходи) фортепіанні конкурси «Слупські зустрічі з українською музикою», «Битівська ватра» та низка календарних урочистостей.

Як і в часи УСКТ, місцем проведення щорічного Фестивалю української культури є лісова опера в Сопоті.

Другим заходом успадкованим з часів УСКТ є «Український молодіжний ярмарок» 2016 р. святкував свій 40-річний ювілей. Починаючи з цього року він змінив формат та носить назву «JarmaRock FEST». Починаючи з 2016 р. (40-47-й фестивалі) він постійно проводиться у клубі В90, вул. Elektryków 4.

Голова ОУП в Гданську Єлизавета Кремінська. Фото з мережі

Від кінця 2008 до 2013 рр. проведено, зокрема, працю стосовно перепису населення 2011 р., збірку коштів на Народний дім у Перемишлі, представлено фільми, улаштовано зустрічі-презентації книжок, відбулися майстер-класи про багатокультурність. Окрім Гданська працюють домівки у Мястку, Битові, Слупську та Лемборку. Художня самодіяльність – це дитячі та молодіжні «Жоржина» і «Барвінок» (Битов), «Світанок» (Лемборк), «Гороб’ятка», «Маршрутка» «Спектрофонік», театр «Навпаки», (всі у Ґданську), хор «Оберіг» (Мястко). Авангардний театр «Навпаки» став візитною карткою українського Ґданська. Театральні постановки цього театру та інших колективів часто відбуваються у будинку скаута (Dom harcerza), вул. Za Murami 2/10. 06.09.2015 р. у Староміській ратуші, вул. Korzenna 33/35, відбувся концерт присвячений 200-річчя з дня народження автора державного гімну України М. Вербицького.

У семи пунктах навчання української мови вчилося 200 дітей, а у Ґданську діяв недільний садочок. Битовський гурток організовує виїзди дітей в Україну. На тій же вул. Aksamitna 4a зареєстровано Союз незалежної української молоді. Організовано пункт навчання української мови в початковій школі № 57 на вул. Aksamitna 8.

Поморський відділ Об’єднання українців у Польщі має домівку на вул. Aksamitna 4a. Фото І. Парнікози, 2016 р.

Шевченківський вечір в домівці ОУП в Гданську, березень 2007 р. Архівне фото з мережі

За адресою провулок Św Bartłomieja 1 зареєстрований також Фонд «Перехрестя – Затока Ґданська» – громадська організація, що надає допомогу мігрантам.

Українська громада активно приймає участь у Домініканському ярмарку (проводиться на центральних вулицях Гданська) та Днях національних меншин «Гданські біографії» (відбувається в театрі «Мініатюра», алея Grunwaldzka 16), які щорічно відбуваються у Гданську.

9 грудня 2016 р. у гданській домівці ОУП пройшов творчий вечір авторської поезії та пісні «Подаруй мені світло» –Роксолани Микитюк та Ксені Кисиличин – студентки Ґданського університету. 2016 р. пройшли різдвяні концерти чоловічого хору «Журавлі» (дириґент Ярослав Вуйцик): 17 грудня в костелі редемптористів у Ґдині та 18 грудня в Центрі св. Яна у Ґданську). До цього «Журавлі» виступали в місті лише двічі: під час Днів національних меншин «Ґданські біографії» 2009 р. та 2014 р. на урочистостях з нагоди 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка. 2016 р. у Шекспірівському театрі також пройшов Український тиждень у Гданську. У їх рамках відбулися Дні кіно (документальні фільми про війну), концерт шкільного ансамблю з українською поезією, концерт оркестру ЗСУ, майстер-класи (малювання, ручна творчість), театральні вистави та презентації книг.

23 травня 2015 р. урочисто відкрито пам’ятник св. Володимиру, як символу європейської України та одному із покровителів об’єднаної Європи. Гданський варіант пам’ятника є збагаченою версією пам’ятника Володимиру Великому на березі Дніпра у Києві. Проект підготував відомий український скульптор Геннадій Єршов із Чернігова, який є автором численних пам’ятників в Україні та Польщі. Висота пам’ятника становить 2,5 метра з основою понад 4 м. У лівій руці хреститель України тримає хрест, а в правій, витягнутій – мініатюру Десятинної церкви, збудованої в Києві 966 р. Скульптура встановлена в провулку Św Bartłomieja 1, перед входом до вищеописаного греко-католицького собору стала беззаперечним символом української присутності у місті.

Пам’ятник князю Володимиру виготовлений в майстерні Г. Єршова у сквері Хрещення Русі-України в Гданську. Фото І. Парнікози, 2016 р.

Сквер Хрещення Русі-України в Гданську. Фото І. Парнікози, 2024 р.

А в жовтні 2016 р. сквер біля церкви, де встановлено цей пам’ятник, отримав назву – сквер Хрещення України-Русі.

Згадуючи про видатні постаті українства сучасного Гданська варто окремо зупинитися на вищезгадуваному скульпторі Геннадії Єршові, який проживає в Гданську. У 1995 р. він заснував мистецьку «Галерею-Фарт», а згодом започаткував і очолив «Фонд Ательє Єршов», алея Zwycięstwa 53, мета якого — підтримка молодих художників, громадська діяльність, єднання двох народів.

Будинок по алеї Zwycięstwa 53, в якому знаходився «Фонд Ательє Єршов». Фото І. Парнікози, 2016 р.

Роботи скульптора наявні і в Києві: це 14 фрагментів серії «Шлях Христа на Голгофу» – витончених рельєфів, які розміщено на хрестах від підніжжя київської кручі до храму на Аскольдовій могилі.

Робота Г. Єршова (рельєф на хресті) в м. Києві на Аскольдовій могилі. Фото І. Парнікози, 2016 р.

Це не перша подібна робота скульптора. За авторське виконання станцій хресного шляху, які прикрашають костел св. Антонія в місті Торунь, вул. Świętego Antoniego 4, і Мар’яцький костел у Гданську, скульптор отримав високу нагороду з рук кардинала Польщі Юзефа Глемпа.

Хресна дорога (одна із станцій), роботи Геннадія Єршова, Мар’яцький костел у Гданську. Фото І. Парнікози, 2024 р.

Варта огляду також хресна дорога в Хрестовоздвиженському костелі на Старому Холмі по вул. Andrzeja Wronki 1.

Станції хресної дороги в Хрестовоздвиженському костелі, Гданськ, старий Холм. Фото з мережі

Вагомим здобутком «Фонду Ательє Єршова» і «Галереї-Фарт» стала проведена в Гданську міжнародна виставка талановитих чернігівських фотохудожників «Фотомайдан — дорога до вольності».

Г. Єршов скульптор з великим досвідом, він викладав скульптуру в Україні, а у 2003 – 2004 рр.- у Гдиньскому художньому училищі, вул. Orłowska 39. Загалом в сучасному Гданську окрім вищенаведених наявна ціла низка робіт Г. Єршова, для огляду яких можна організувати окремий туристичний маршрут. Він є своєрідною подорожжю в історію Помор’я та Польщі. Адже твори скульптора просякнуті таким рідкісним наразі реалізмом та глибоким історичним заглибленням. Прикладом сказаного є пам’ятник Кшиштофа Мронговіуша перед бібліотекою Гданського університету на вул. Wita Stwosza. Постать вченого, який всупереч пануючій моді, захищав культуру слабшу і не менш чудову ніж його власна, сповнена історичного драматизму.

Пам’ятник захисника слов’янських мов німецького монаха Кшиштофа Мроноговіуша перед бібліотекою Гданського університету на вул. Wita Stwosza. Фото І. Парнікози, 2016 р.

В самісінькому історичному центрі Гданська біля стародавнього костелу св. Бригіди донедавна стояла скульптора ксьондза Генріка Янковського багаторічного пробоща парафії св. Бригіди – т.з. «капелана Солідарності». В самому цьому костелі над могилою священика 2011 р. розміщене «Розп’яття» того ж Г. Єршова.

Пам’ятник ксьондза Генріка Янковського багаторічного пробоща парафії св. Бригіди (вже не існуючий). Фото І. Парнікози, 2016 р.

«Розп’яття» Г. Єршова над могилою Г. Янковського в меморіальному костелі св. Бригіди. Фото І. Парнікози. 2016 р.

На території парку на гданській Заспі, який наразі носить назву парку Іоанна Павла ІІ 12 червня 1987 р. відбулася зустріч цього пастора та духовного мислителя з гданчанами. На честь її Г.Єршов звів алегоричний монумент, який символізує спільну молитву, яка тут відбулася.

Пам’ятник на честь богослужіння за участю Іоанна Павла ІІ на Заспі 12 червня 1987 р. встановлений в парку Яна Павла ІІ. Фото І. Парнікози, 2025 р.

Не бракує в міст і невеликих творів, які увічнюють відомих діячів культури. Це погруддя Ф. Шопена у будівлі Балтійської філармонії, яка міститься на острові за адресою вул. Ołowianka 1.

Фредерик Шопен – погруддя композитора (бронза) – Балтійська філармонія. Фото з мережі

У будинку балетної школи (Ogolnoksztalcaca Szkola Baletowa), алея Legionów 3, на стіні одразу всередині головного входу оглянемо меморіальну дошку Яні-Яжиновні-Собчак – гданській балерині, яка створила гданський балет та заклала цю школу.

Меморіальна дошка балерині Яні-Яжиновні-Собчак. Скульптор Г. Єршов. Фото І. Парнікози, 2015 р.

Будівля балетної школи (Ogólnokształcąca szkoła baletowa), алея Legionów 3, на стіні одразу всередині головного входу знаходиться меморіальна дошка Яні-Яжиновні-Собчак скульптора Г. Єршова. Фото І. Парнікози, 2025 р.

Увічнив в бронзі Г. Єршов також патрона Гданської музичної академії вул. Ląkowa 1-2, білоруско-польського композитора Станіслава Монюшко.

Бюст С. Мюнюшко – Музична академія в Гданську по вул. Ląkowa 1-2. Фото з мережі

На фасаді та в приміщенні хоспісу (Hospicjum Pallottinum) на вул. Mikołaja Kopernika 6 знаходяться ще дві роботи українського скульптора: рельєф Архангел Рафаїл та Тобіаш і фігура св. Апостол Іуда Тадеуш. Обидві вони виконані 2002 р. На фасаді будівлі знаходиться також меморіальна таблиця Євгеніуша Дуткевича – також робота Г. Єршова 2003 р.

Рельєф Архангел Рафаїл та Тобіаш. Фото з мережі

Фігура св. Апостол Іуда Тадеуш. Фото з мережі

Г. Єршову належить також меморіальна таблиця з портретом композитора Фелікса Нововейського (бронза, 2014 р.) – патрона музичної школи його імені, вул. Gnilna 3.

2016 р. на Targ Rakowy навпроти Верхньої брами відкрито пам’ятник жертвам військового стану в Гданську, авторства Г. Єршова, зроблений в його майстерні в Чернігові.

У Гдині знаходиться ще одна робота Г. Єршова – меморіальна таблиця Юліана Руммля на будівлі Командування Військово-морських сил у Ґдині, Skwer Kościuszki (2004 р.).

Пам’ятник жертвам військового стану, авторства Г. Єршова. Фото з мережі

В гданських архівах ми можемо знайти надзвичайно цікаві джерела з історії України. Зокрема, в Гданській бібліотеці Польської академії наук (вул. Walowa 15) зберігається оригінал згадуваних в перший частині нашого циклу подорожніх записок гданського купця Мартина Груневега про Україну (Рукопис 1300, див. (Мартин Груневег і його опис Києва).

Українські графіті в підземному переході на вул. Okopowa. Фото І. Парнікози, 2016 р.

В сучасному Гданську є безліч місць, а яких залишили свій слід українські заходи. Наприклад для пересічного українця важливою пам’яткою нещодавньої польсько-української історії може бути Polsat Plus Арена Гданськ – бурштиновий стадіон збудований спеціально під Євро 2012, яке проводили Польща та Україна. Стадіон розташований на вул. Pokoleń Lechii Gdańsk 1.

Проявом найсучаснішої історії є Polsat Plus Арена Гданськ на Летниці. Фото з мережі

Ще один приємний український акцент сучасного Гданська – українські магазини та кулінарні заклади. В цьому ключі уваги заслуговує варенична – «Львівські вареники» в Гданську-Вжещу, вул. Do Studzienki 8. Варто згадати також такі заклади як Pani Kotowska Bistro, вул. Żabi Kruk 16 та ресторан української кухні Pan Kotowski – Kuchnia Ukraińska, вул. Ogarna 11/12.

Варенична «Львівські вареники» в Гданську-Вжещу, вул. Do Studzienki 8. Фото І. Парнікози, 2019 р.

Наступним місцем, яке ми відвідаємо стане plac Bohaterów Stoczni – місце, яке символізує боротьбу з тоталітарною системою. Саме в Гданську народився рух «Солідарність», який остаточно поклав початок ліквідації комуністичної Європи. Його мирна боротьба довела яка сила у громадянської солідарності, що спирається на християнських цінностях, коли призвела до зруйнування берлінського муру на Заході, а на краху Радянської імперії на Сході.

Площа перед колишньою верф’ю імені Леніна та Міжнародний центр Солідарності – місце це дуже важливе і для становлення сучасної української громади в Гданську. Адже саме тут в 2014 р. Гданськ продемонстрував солідарність з Євромайданом у Києві. А гданський Євромайдан, який зібрався вдруге, проходив саме на площі Солідарності біля пам’ятника полеглим робітникам поруч зі Європейським центром солідарності (урочисто відкрито саме в 2014 р.), акт заснування якого у 2005 р. підписував також президент Україні В. Ющенко. Учасники принесли з собою прапори України і Євросоюзу, виписані гасла якими висловлювали свою солідарність і підтримку вимог Євромайдану у Києві. Учасники демонстрації зложили квіти під пам’ятником полеглих робітників, які саме також 15 грудня понад 30 років тому вийшли у багатотисячні маніфестації у Гданську, щоб зустріти репресії з боку влади.

Міліцейський бронетранспортер SKOT поблизу Площі Героїв верфі в Гданську – пам’ятник трагічного минулого. Фото І. Парнікози. 2016 р.

Подібність обох припадків в тому, що ганебні чини влади супроти людей призводять до більшого об’єднання всіх громадян у боротьбі за справедливість та повільних процесів трансформації самого суспільства. Організований Головою Поморського Відділу Об’єднання українців в Польщі (ОУП) у Гданську п. Єлизаветою Кремінською (дочкою багатолітнього керівника УСКТ в Гданську Павла Кремінського) мітинг зібрав гданських українців і поляків, які своєю присутністю хотіли в цей символічний спосіб підтримати українців, так, як суспільства Західної Європи підтримували поляків у 1980-х роках. Участь брали усі покоління, від найстарших до наймолодших дітей, в тому особливо можна було відчути активність наймолодших, які на кінець почали співати гімн України, до якого долучились присутні. Солідарність з Київським Майданом показала на що здатна українська громада не тільки в Гданську, але й в усьому світі.

Меморіальна дошка з прізвищами загиблих робітників. Фото І. Парнікози, 2016 р.

У Центрі Солідарності у Гданську також перед відкриттям пам’ятника св. Володимиру біля церкви св. Варфоломія у 2015 р. відбулася у міжнародна наукова конференція на тему «Спадщина св. Володимира Великого Князя Київської Руси-України». А 10 грудня 2023 р. у Європейському Центрі Солідарності відбулося урочисте вручення Медалі вдячності ЄЦС героям студентської Революції на граніті 1990 р. – Маркіяну Івщишину (посмертно), Ярині Зайченко, Олесю Донію і Вахтангу Кіпіані.

В сучасному Гданську представники українства також займаються вивченням найдраматичніших сторінок історії обох народів. При цьому варто згадати Ігора Галагіду (пол. Іgor Halagida) польського історика українського походження, наукового працівника польського Інституту національної пам’яті в Гданську, професора історичного факультету Гданського університету. Він підготував докторську дисертацію та монографію присвячену долі українців, переселених в північну та західну Польщу.

Ігор Галагіда – польський історик українського походження, науковий працівник польського Інституту національної пам’яті в Гданську. Фото з мережі

Відділ інституту національної пам’яті в Гданську алея Grunwaldzka 216 надзвичайно важливий центр, де зокрема зберігаються документи про переслідування польською безпекою українців, депортованих на Помор’я.

Будівля відділу Інституту Національної пам’яті в Гданську. Фото І. Парнікози, 2025 р.

Починаючи з початку російської війни проти України в 2014 р. кількість українців у місті почала зростати. Додавалося і пов’язаних з спільною історією місць у місті. Зокрема, 9 травня 2021 р. в річницю спільного українсько-польського параду в Києві на Хрещатику 9 травня 1920 р. у Гданську відкрито сквер імені Генерала Марка Безручка (на перетині вулиць Kaprów i Obrońców Westerplatte) – командира 6-ї січової стрілецької дивізії Армії УНР, який у 1920 р. під Замостем стримав наступ більшовицької армії, що прямувала на Варшаву і далі на Захід завойовувати Європу.

Сквер Марка Безручка в Гданську. Фото І. Парнікози, 2025 р.

Повномасштабне російське вторгнення 24 лютого 2022 р. викликало максимальний наплив біженців. У цей час Ґданськ прийняв десятки тисяч українців-біженців. Польське суспільство живо відгукнулося на новий виклик: українські біженці знайшли у цій країні та в Гданську надійний прихисток.

У Гданську вже в перші дні війни було відкрито пункт допомоги біженцям, розташований на вул. Dolna Brama 8, який зі зменшенням кількості біженців перенесли на вул. Karmelicka 1 в будівлі колишнього кінотеатру «Krewetka». Наразі тут діє інформаційний центр допомоги Gdańsk Helps Ukraine. На Polsat Plus Arena Gdańsk стояв намет, де українцям роздавали речову допомогу.

 

Будівля кінотеатру «Krewetka». Фото І. Парнікози, 2025 р.

Коли ситуація біженців у Гданську трохи стабілізувалася, почалася цільова допомога. Гданський МОПР (Miejski Ośrodek Pomocy Rodzinie) з початку війни допоміг понад 1700 українським родинам. У приміщенні Domu Sąsiedzkiego «Zakopianka», вул. Zakopiańska 40 відкрито Пункт місцевої речової допомоги, проводилися заняття польською та англійською мовами, анімація та інтеграція для громадян України. Біженці були залучені у фестивалі, мистецькі заходи, які активізують місцеву спільноту. Установа також координувала психологічну підтримку біженців.

Загалом центр кризового втручання МОПР надав психологічну підтримку майже 5 тис. осіб з України. Допомагали і україномовні фахівці. Також були проведені семінари та спеціалізовані заходи у сфері протидії та попередження насильства родинах біженців, які перебувають у Гданську.

У Тримісті було запроваджено також наступні програми:

  1. Програма “CZEŚĆ!” при Європейському центрі солідарності (площа Solidarności 1, що передбачала безкоштовні інтеграційні зустрічі для новоприбулих — з мовною підтримкою (українська, російська, англійська), адаптаційні воркшопи, ознайомлення з містом, культурою, законодавством. Дана програма була організована Європейським центром солідарності.
  2. Gdańsk Card Helps Ukraine (Міська ініціатива) – персональна картка, яка дозволяла українським біженцям отримати доступ до громадського транспорту, шкіл, обідів, одягу, житла. Отримати її можна було у міських офісах, на стадіонах, у туристичному офісі.

У Гданську діють також:

  1. Фундація «Незламна Україна» (Foundation “Unbreakable Ukraine”), вул. Gradowa 6;
  2. Гданський Архіпелаг Культури, при будинку культури Гама Гак (Gdański Archipelag Kultury), вул. Wita Stwosza 23. Тут створено українську бібліотека — понад 3000 книг, проходять книжкові зустрічі, майстер-класи та культурні події. Тут також діє український хор «Вирій».
  3. Fundacja RC, алея Grunwaldzka 5– організація, що провела понад 160 заходів різного типу, за участі 300 постійних учасників з України, займалася матеріальною допомогою, психологічною та юридичною допомогою, інтеграційно-мистецькими заняттями, мовними заняттями та організувала українську бібліотеку.
  4. Товариство Lions Club Gdańsk Neptun, вул. Grobla III 1/6a. Одне з небагатьох місць у сучасному Тримісті, де можна побачити український прапор. З березня 2023 р. продовжується підтримка кількох сотень біженців з України, які оселилися в нашому місті. Спочатку ця місія допомоги знаходилася на вул. Biskupia 33.

Товариство Lions Club Gdańsk Neptun, вул. Grobla III 1/6a

Fundacja Pomagamy Nie Ziewamy, вул. Chmielna 26. Фото І. Парнікози, 2025 р.

  1. Fundacja Pomagamy Nie Ziewamy, офіс якої по вул. Chmielna 26/301– це одне з небагатьох місць у Тримісті, що й досі прикрашені українськими прапорами.

У школах і вишах Ґданська з’явилися спеціальні програми для українських дітей і студентів. Після перших трьох тижнів у школах Гданська навчалося понад 1,6 тисячі учнів та студентів, а наразі їх майже 4 тис. Подібна ситуація була і в дитсадках: якщо за перші три тижні там було близько 200 дітей, то зараз їх кількість досягла майже 580 дітей. У початковій школі № 57, вул. Aksamitna 8 поблизу української домівки ОУП в Гданську) у Гданську відкрили освітньо-інформаційний пункт, де біженці могли дізнатися більше про вступ до польської системи освіти, включно з доступними місцями в дитячих садках, початкових і середніх школах, а також про можливості отримати вищу освіту в Гданську. У цій школі створено освітній хаб, що координував закупівлю навчального обладнання.

Початкова школа № 57, вул. Aksamitna 8, місце де функціонував пункт навчання українській мові, а після 2022 р. відкрито освітній хаб для українських біженців. Фото І. Парнікози, 2016 р.

Театр «Мініатюра» в Гданську – в солідарність з маріупольським театром зробив напис «Діти». На будівлі досі наявний український прапор. Фото І. Парнікози, 2025 р.

Місто наповнилося українськими прапорами вивішеними поляками у прояві солідарності з Україною. А гданський театр «Мініатюра» на алея Grunwaldzka 16 розмістив на своєму даху напис «Дети», так як це зробив драматичний театр в Маріуполю. Театр в Маріуполю як відомо не дивлячись на це був знищений росіянами. Під завалами загинуло до 600 людей. В пам’ять про героїчну оборону Маріуполя в Гданську-Вжещу 2022 р. відкрито також Skwer Bohaterskiego Mariupola (Сквер Геройського Маріуполя).

Сквер героїчного Маріуполя. Фото І. Парнікози, 2025 р.

Натомість у центрі сусідньої Гдині створено Plac Wolnej Ukrainy (Площа Вільної України).

У квітні-червні 2022 р. на футбольному стадіоні Lechia Gdańsk, вул. Traugutta 29 пройшли благодійні футбольні матчі, збори від яких йшли на допомогу Україні.

24 лютого 2024 р. факультет історії Ґданського університету (вул. Wita Stwosza 55 організував конференцію «Games of War» – академічну онлайн-/офлайн-платформу про українські відеоігри, які віддзеркалюють події російської агресії 2014 і 2022 рр.

20–26.02.2024 р. у Гданську відбувся комплекс подій під гаслом «Solidarni z Ukrainą»: вистава, дебати, збір допомоги, спільне плетіння маскувальних сіток. 24.02. відбулося також Віче солідарності з Україною, що стартувало в зимовому саду Європейського центру солідарності, а закінчилося на plac Solidarności. Під час урочистості пам’ятник полеглим працівникам верфі та фонтан Нептуна були підсвічені в синьо-жовті кольори.

30 вересня – 8 жовтня 2024 р. у різних культурних інституціях Ґданська відбувалися наступні українські події:

Садиба фундації «Місто літератури» (вул. Długa 35) — лекція-дискусія про знищену росією українську культурну спадщину (2 жовтня).

Фортепіанне виконання Єгора Грушина в рамках Українського Тижня у Балтійській філармонії, вул. Ołowianka 1.

21–26 лютого 2025 рр. натомість пройшли такі події:

Акція “Ukraine under Rockets”, з виставкою, виступами художників, збором коштів за адресою Długi Targ, перед Двором Артура.

Двір Артура. Фото І. Парнікози, 2025 р.

Показ фільму „Głośniej od bomb”, концерт та виставка плакатів у Надбалтийському центрі культури у староміській ратуші, вул. Korzenna 33/35.

Ратуша Старого міста. Фото І. Парнікози, 2024 р.

Показ фільму „Skąd dokąd” у музеї Другої світової війни, площа Władysława Bartoszewskiego 1.

Музей Другої Світової війни. Фото І. Парнікози, 2025 р.

Місцем проведення українських заходів стала також Оливська ратуша культури, вул. Opata Jacka Rybińskiego 25.

Оливська ратуша культури – місце українських подій в Гданську. Фото І. Парнікози, 2025 р.

Українські заходи відбувалися і в Гдині. Зокрема, 18 червня 2023 р. у Музеї еміграції в Гдині, вул. Polska 1 відбувся захід «PoznajMY się – Dzień Kultury Ukraińskiej» (День української культури») 17.06.2023 р. в Гдині у Skwer Kościuszki пройшов ярмарок. Можна було придбати вироби з петриківського розпису, ляльки-мотанки, віночки та багато цікавого побачити та поспілкуватися.

Великий банер з підтримкою України розміщено на міській раді міста Сопот, вул. Tadeusza Kościuszki 25/27.

Банер з підтримкою України на будівлі ратуши в Сопоті. Фото І. Парнікози, 2025 р.

Цікаво, що в Гданську існували і існують топоніми досить незвично пов’язані з Україною. Сучасна вулиця Armii Krajowej називалася Stawki (Ставки), і розташовувалася біля підніжжя Біскупської гірки (Biskupiej Górki) називалася Чорне море на честь невеличкого ставка з Чорною водою. Зважаючи на це в Гданську говорили, що з Біскупської гірки можна одночасно побачити два моря.

І хоч починаючи з 2025 р. під впливом право-радикальних сил та російської агентури почалася активна агітація за припинення допомоги українцям, Тримісто продовжує бути солідарним з нами. А українці є однією з найбільших меншин у Тримісті, вони добре інтегровані, але водночас зберігають культурну ідентичність.

Наприкінці 2025 р. було прийнято ще одне важливе рішення: було закрито консульство Росії (колишнє радянське) в Гданську по вул. Stefana Batorego 15.

Будівля радянського а потім російського консульства в Гданську – місце численних протестів ще з 1980-х рр. Консульство було закрите у відповідь на російські диверсії в Польщі в 2025 р. Фото з мережі

***

Над Мотлавою сідає сонце, висвічуючи останніми блисками з-за дахів середньовічних кам’яниць. Закінчуючи нашу мандрівку Гданськом для українця зауважимо, що це місто можна вивчати роками, а збирання внеску українців в його історію та пошук важливих для нас історичних місць далеко не закінчений. Вищенаведені матеріали це лише начерк плану подальших захоплюючих пошуків власної історії. В подальшому вони будуть доповнюватися. Тож попереду нас чекає ще багато цікавих подорожей Гданськом забарвлених в кольори власної історії.

Використані та рекомендовані джерела:

Завідувач відділу біології і екології НАНЦ, Науковий співробітник національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця», д.б.н. Іван Парнікоза

Читайте також:

Гданськ та Тримісто. Нова громада 

Гданськ та Тримісто. У вирі Другої світової війни

Гданськ та Тримісто. Неспокійний Данциг 

Гданськ та Тримісто. Вікно у світ

Гданськ та Тримісто. В часи давнини 

Українські сліди в Торуні

Любек, Гамбург, Бремен для українця

Related posts