Цього року “озонова діра” над Антарктикою почала формуватися рано. Про це пише The Guardian з посиланням на супутникові дані Європейського центру середньострокових прогнозів погоди. Зазвичай “діра” в озоновому шарі з’являється в середині серпня та починає зростати у вересні, тобто на початку антарктичної весни. Нині ж вона формується з перших днів серпня – коли в Антарктиці ще зима.
Інформація підтверджується й даними вимірювання рівня озону на українській станції “Академік Вернадський”, повідомляє фб-сторінка НАНЦ. За словами озонометриста 28-ї УАЕ Олександра Полудня, з початку цьогорічних спостережень (вони стартували 22 липня, коли сонце стало підійматися достатньо високо над горизонтом) загальний рівень озону був у нормі лише один день – 2 серпня. Тоді показник становив 279 одиниць Добсона, а норма – 270-290.
В інші дні рівень озону був понижений приблизно на чверть порівняно з цим же періодом попередніх років. А 7 серпня взагалі опустився до 201 одиниці Добсона – це вже показник “озонової діри” (менше за 220 одиниць).
Фахівці Австралійського бюро метеорології припускають, що таке раннє формування “озонової діри” може бути пов’язане з атмосферними змінами внаслідок минулорічного виверження вулкану Тонга, коли у стратосферу потрапила величезна кількість водяної пари. Це сприяло утворенню крижаних хмар, які, власне, і є руйнівниками озону.
Також учені прогнозують, що раннє формування “діри” негативно вплине на морський лід, кількість якого в Антарктиці й так сягнула рекордно низького рівня. Зокрема, через низький рівень озону більше ультрафіолету потраплятиме в океан, нагріватиме його, що й призведе до танення льоду.
Як відомо, саме за даними з нашої станції, коли вона ще належала Великій Британії (Faraday Station), було відкрито явище “озонової діри” (середина 1980-х років). Вимірювання рівня озону продовжується донині й відбувається за допомогою спеціального апарату – спектрофотометра Добсона. У кожну Українську антарктичну експедицію неодмінно входить озонометрист, який проводить спостереження, обробляє та відправляє дані, а також обслуговує прилад.
Такий наземний моніторинг є надзвичайно важливим, адже дає змогу не лише відслідковувати стан “озонової діри”, а й перевіряти точність роботи супутників з вимірювання рівня озону та робити спостереження там, куди супутники не можуть “зазирнути”.
Читайте також:
Озонова діра ще не була такою малою за всю історію вимірювань
Відновлення озонового шару триває, але діра не зменшується
