Як ми вже повідомляли, нещодавно вийшов новий випуск Українського антарктичного журналу (УАЖ), в якому зібрано наукові статті у галузях геолого-геофізичних, геокосмічних та біологічних досліджень.
Звернемо увагу допитливих читачів на окремі матеріали цього числа наукового журналу.
Цікавою є стаття про визначення моменту інерції та моменту імпульсу Антарктичної тектонічної плити на основі опрацювання часових рядів щоденних розв’язків 60-ти перманентних ГНСС-станцій для періоду 1995–2021 роки. На основі опрацювання отриманих результатів підтверджено, що ротаційні параметри, а також момент імпульсу та момент інерції Антарктичної плити є динамічними параметрами. У результаті порівняння динаміки змін ротаційних параметрів Антарктичної плити та нерівномірності обертання Землі встановлено, що в більшості випадків (54%) збільшення швидкості обертання Землі призводить до зменшення кутової швидкості Антарктичної плити, а в більшості випадків (58%) збільшення умовного моменту імпульсу Землі призводить до зменшення моменту імпульсу Антарктичної плити, тобто динаміка Антарктичної плити частково компенсує нерівномірність обертання Землі для збереження моменту імпульсу Землі сталим. Проте очевидно, що динаміка Антарктичної плити не є визначальним фактором компенсації цих процесів. Представлений у статті алгоритм та отримані результати можуть бути використані для розроблення нових та уточнення існуючих моделей рухів тектонічних плит та систем координат, а також для прогнозування рухів земної кори.
Інша стаття стосується дослідження, метою якого є побудова моделі залежності максимальної швидкості руху льодовика Труз (півострів Київ, Західна Антарктика) від температури повітря. Для цього виконано опрацювання часових серій даних метеорологічних спостережень на станції «Академік Вернадський» та швидкостей руху льодових мас льодовика Труз, визначених за даними опрацювання радіолокаційних знімків супутником Sentinel-1 за період з травня 2015 р. до листопада 2022 р. Встановлено функціональну залежність між результатами вимірювання температури на метеостанції «Академік Вернадський» та результатами визначення температури повітря над поверхнею льодовика методом супутникового дистанційного зондування. На основі статистичного опрацювання рядів максимальних швидкостей руху льодовика Труз, результатів дистанційного вимірювання температури повітря над льодовиком, температурних даних метеостанції «Академік Вернадський», побудована лінійна модель взаємозв’язку цих параметрів.
Важливою є стаття про дослідження ефективності мережі низькочастотних індукційних магнітометрів, утворених CARISMA (Канадський Масив Досліджень Магнітної Активності Реального Часу) та станцією «Академік Вернадський», як системи планетарного моніторингу грозової активності зі спостережними пунктами, розташованими в Арктичному та Антарктичному регіонах відповідно. Були оброблені та проаналізовані добові записи надзвичайно низькочастотних сигналів (ННЧ) зі станції Вернадського та Форту Черчілл, зібрані в січні 2022 року. Стаття демонструє, що мережа магнітометрів CARISMA-Вернадський підходить для створення глобальної системи моніторингу блискавкової активності та точної геолокації потужних блискавок. Така система може бути використана для оцінки та вивчення глобальних температурних трендів, моніторингу зростання блискавкової активності у високих широтах, а також виявлення явищ наземних, атмосферних та геокосмічних катастроф.
Веслоногий рак Boeckella poppei є одним із найбільш поширених видів прісноводного зоопланктону у Морській Антарктиці. Також цей рак розповсюджений на західних субантарктичних островах, у східній частині континенту та в Південній Америці. Однак на архіпелазі Вільгельма наразі було виявлено лише кілька розрізнених знахідок зазначеного виду: хоча він був відмічений як масовий як північніше, так і південніше Української антарктичної станції «Академік Вернадський», та для самого архіпелагу є лише два короткі записи, які не описують його розповсюдження в цьому регіоні. Дані статті групи авторів базуються на 114 зразках, зібраних впродовж Українських антарктичних експедицій з 2005 по 2023 роки. Boeckella poppei було знайдено в 51 зразках із 23 озер на 8 островах: Уругвай, Ірізар, Берселот, Галіндез, Рока та Вісімка (архіпелаг Вільгельма), Нельсон, Кінг Джордж (Південні Шетландські острови). Живі екземпляри виявляли як в період непокритої льодом води, так і через значний час після замерзання її поверхні.
Малодосліджені біотопи можуть бути джерелом фітостимулювальних бактерій з унікальними властивостями. Оскільки Антарктика характеризується екстремальними умовами, то ця територія є перспективною для дослідження різних груп мікроорганізмів, зокрема й фітостимулювальних. Автори наступної статті вважають, що у складних умовах Антарктиди бактерії могли отримати пристосування, які будуть цінні й для використання їх у сільському господарстві. Для дослідження властивостей антарктичного ізоляту було використано низку методів, а саме: молекулярні, для встановлення нуклеотидної послідовності генів; мікробіологічні, для дослідження культуральних властивостей, а також фітостимулювальних та антимікробних властивостей штаму.
Дослідження широкого спектру біологічно активних сполук однієї з аборигенних рослин Антарктики Colobanthus quitensis (Kunth) Bartl. з місцезростань центральної та південної частин морської Антарктики описане у статті групи авторів. Отримано екстракти 17 рослин з 2 популяцій, а склад екстрактів проаналізовано методом високоефективної рідинної хроматографії. Вперше проведено біохімічний скринінг рослин перлинниці антарктичної з раніше не досліджених частин цього виду з узбережжя Греяма та затоки Маргарита в морській Антарктиці. Кількісний склад метаболітів в рослинах перлинниці демонстрував відмінність в залежності від популяції, що, ймовірно, пов’язано з мікроумовами їх існування. Водночас, така мінливість демонструє багатий набір варіантів для біохімічного пошуку в досліджуваній рослині. Визначені сполуки з рослин перлинниці антарктичної потенційно можуть мати велике практичне значення, вважають автори.
Також у журналі міститься огляд монографії «Внесок у розуміння кліматичних взаємодій: стратосферний озон», Г. П. Міліневський, А. В. Грицай, О. М. Євтушевський, Е. Р. Клекосюк. (2022). Київ, Академперіодика. Дослідження атмосферного озону швидко розвивалися в останні два століття. Важливість таких досліджень стала більш очевидною після відкриття озонової діри в середині 1980-х років. Сьогодні зрозуміло, що стратосферний озон необхідний для біосфери Землі, а його вміст (який умовно можна назвати «товщиною озонового шару») змінюється і визначається різними хімічними та динамічними процесами. У цій книзі колектив авторів розглядає переважно фізичні, зокрема динамічні процеси, що впливають на озон в атмосфері Землі.
Прочитати більше про ці та інші дослідження можна за цим посиланням.
Фото на обкладинці Леоніда Свєтлічного. Об’єкт – веслоногий рак Boeckella poppei.
Читайте також:
Вийшов черговий номер Українського антарктичного журналу з результатами нових досліджень
Вийшов черговий номер Українського антарктичного журналу
Нові результати полярних досліджень – у свіжому випуску Українського антарктичного журналу
У черговому числі Українського Антарктичного Журналу
