Відповідь українського академічного середовища на випадки дезінформації у сфері ядерної енергії

 Академія наук вищої школи України

 Заключний звіт за проєктом УНТЦ 7108

 (English text below) 

Підготували:

М.В. Стріха

О.В. Баханова

Б.М. Олексюк

---

Резюме: У рамках проєкту було здійснено огляд реакції наукової спільноти України на питання російської дезінформації про ядерну енергетику та, ширше, ядерну сферу України в цілому (включаючи питання залучення українських атомних електростанцій (АЕС) та наукових установ до начебто створення Україною чи то «звичайної», чи то «брудної» атомної бомби)

Продемонстровано, як російські дезінформаційні операції підтримують публічно наратив про так звану «українську ядерну програму» (яка начебто існувала з 1994 року та була прискорена з 2014 року). Відповідно до тиражованих через різні канали заяв росіян, базовими установами для програми були Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут» (ННЦ ХФТІ) та Інститут проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України (ІПБ АЕС НАН України), розташований у Києві та в Чорнобилі, хоч підтвердження такої інформації ніколи не було надано.

Паралельно просувалися й інші фейки, як-от про залучення до «української ядерної програми» фахівців з інших держав (насамперед США і Великої Британії), а також про те, що на базі Запорізької АЕС начебто велися роботи зі створення турецької ядерної зброї. Починаючи з кінця вересня 2022 року російська пропаганда особливо активно просувала твердження про нібито готовність України створити і застосувати «брудну» бомбу. Фейкова інформація про «ядерну програму» неодноразово використовувалася й використовується досі для виправдання російського вторгнення в Україну.

Українська наукова спільнота неодноразово і своєчасно реагувала на російську дезінформацію. У перші дні російського вторгнення директор Харківського фізико-технічного інституту проф. М.Шульга та директор Інституту проблем безпеки атомних електростанцій проф. А.Носовський оприлюднили заяву, в якій наголосили, що «української ядерної програми» ніколи не існувало, а всі ядерні матеріали з установ НАН України були передані до Росії в березні 2012 року. Невдовзі цю заяву підтвердив президент НАН України проф. А.Загородній.

У вересні 2022 року перший віце-президент НАН проф. В.Горбулін в інтерв’ю японській загальнонаціональній газеті «Йоміурі сімбун» докладно продемонстрував неспроможність російських фейків про «українську ядерну програму». Активною була і реакція учених НАН України на твердження про начебто причетність установ НАН до створення української «брудної бомби». Співпраця українських експертів з фахівцями МАГАТЕ сприяла розвінчанню на базі цього авторитетного міжнародного майданчика російських дезінформаційних кампаній, які сьогодні фактично не сприймаються серйозно ніким, поза межами самої Росії.

Однак і державні інституції, і «експертне середовище» країни-агресора далі заявляють, начебто експертиза МАГАТЕ була «поверховою», і Україна все ще зберігає можливість і бажання розробляти ядерну зброю. Весь час генеруються нові фейкові повідомлення, як-от про передачу США Україні ще в 2015 році 730 фунтів збройного плутонію (таку дезінформацію вмістила в грудні 2022 року російська армійська газета «Звєзда»). Це зумовлює необхідність подальшого ретельного моніторингу російських фейків з метою їх своєчасного фахового спростування.

Аналітичні матеріали, створені в ході виконання проєкту, було розміщено на веб-сторінці Академії наук вищої школи України, на їх підставі підготовлено статті, розміщені у провідних національних ЗМІ (сайти «Українська правда» і «Новинарня», газети «Україна молода» і «Світ»).

 Українське ядерне роззброєння

 Після розпаду СРСР Україна стала країною з третім ядерним потенціалом у світі. На її території була розташована 43-а армія ракетних військ стратегічного призначення (РВСП) колишнього СРСР. До її складу входили 130 рідинних ракет РС-18, кожна з яких здатна нести шість бойових блоків із тринітротолуоловим еквівалентом 0,5-0,7 мегатонн (розробник – Центральне конструкторське бюро машинобудування, Москва) і 46 твердопаливних ракет РС-22, кожна з яких здатна нести десять бойових блоків з еквівалентом 0,3-0,5 мегатонн (розробник – Конструкторське бюро «Південне», Дніпро).

В Україні було розміщено дивізію воєнних літаків – носіїв стратегічного озброєння. До її складу входили 25 стратегічних бомбардувальників ТУ-95М і 19 бомбардувальників ТУ-160. На ТУ-160 було 12 крилатих ракет, на ТУ-95М – 6 крилатих ракет. Їхній еквівалент – 0,2 мегатонни. Отже, на носіях ядерної зброї в Україні було встановлено 1944 стратегічні ядерні боєприпаси. Ракетні позиції були зосереджені в Хмельницькій та Миколаївській області; центр ракетної армії був розташований у Вінниці.

Без’ядерний статус вперше було закріплено в «Декларації про державний суверенітет України» (16 липня 1990 р., тоді це було не більше, аніж декларативною заявою, що мала на меті зафіксувати відмежування від радянської воєнщини). Пізніше цей статус було підтверджено в заяві Верховної Ради України «Про без’ядерний статус України» (1991 р.), Лісабонському протоколі (1992 р.), тристоронній Угоді між Україною, США та Російською Федерацією (1994 р.). 5 грудня 1994 року в Будапешті лідерами США, РФ, Великої Британії та України було підписано Меморандум про гарантії безпеки в зв’язку з приєднанням України до договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

У відповідності до укладених домовленостей, 31 травня 1996 року з України до РФ було вивезено останню ядерну боєголовку, а останню шахтну пускову установку було ліквідовано 20 грудня 2001 року. Відтоді Україна не утримує, не виробляє і не набуває ядерної зброї. Увесь ядерний матеріал (високозбагачений уран), що перебував на майданчиках наукових установ НАН України, було передано Україною до РФ у березні 2012 року під контролем МАГАТЕ.

Одностороннє ядерне роззброєння дало змогу Україні стати членом МАГАТЕ, взяти участь у міжнародному співробітництві в космічній сфері тощо. Водночас, за оцінкою В.Горбуліна, це призвело до недостатньої уваги керівництва України до розбудови власних Збройних Сил і особливо до збереження та розвитку оборонної промисловості.

Як відомо, механізми Будапештського меморандуму не захистили Україну ні від незаконної російської анексії Криму та вторгнення на Донбас у 2014 році, ні від повномасштабного російського вторгнення в 2022 році.

Поява фейків про «українську ядерну програму»

В різних політичних та громадських середовищах України не раз лунали нотки жалю за здійсненим одностороннім ядерним роззброєнням, яке залишало країну беззахисною перед можливою російською агресією. Ці настрої посилилися після початку неоголошеної російсько-української війни в 2014 році. Але це завжди були або заяви політиків-маргіналів, або мрії людей, далеких від центрів ухвалення рішень (так, у написаному в жанрі «альтернативної історії» романі талановитого прозаїка Юрія Щербака «Зброя судного дня», що вийшов у 2015 році, група патріотичних військовиків та науковців знову створюють українську бомбу, щоб протистояти російській агресії; цим вони кидають виклик президентам США та України, в яких легко було пізнати Б.Обаму та П.Порошенка).

Однак реально нічого схожого на «ядерну програму» в Україні не здійснювалися, а обсяги фінансування, що їх держава виділяла на підтримку науково-технічної сфери (менше 0,2% ВВП у 2017 р.), апріорно виключали можливість проведення таких робіт, що вимагають залучення великих фінансових, матеріальних та людських ресурсів. Діяльність наукових установ НАН України відповідного профілю та 5 українських АЕС (останній блок Чорнобильської АЕС було зупинено 15 грудня 2000 року) здійснювалася під постійним контролем з боку МАГАТЕ.

19 лютого 2022 року Президент Володимир Зеленський зробив заяву про можливість відмови від без’ядерного статусу у випадку продовження агресивних приготувань Росії. Насправді ця заява була, очевидно, не більше ніж відчайдушною спробою відвернути чи відтермінувати неминуче вже на той час російське вторгнення. Однак в Москві її було зразу ж перетворено на один із приводів для вторгнення. Вже 21 лютого Владімір Путін заявив, що Росія не може не реагувати на можливість створення Україною ядерної зброї. Того ж дня міністр оборони Росії Шойгу назвав заяву Зеленського «небезпечною».

Згодом російське видання «Репортер» розмістило статтю, в якій, зокрема, ішлося: «Про відновлення свого ядерного арсеналу в Києві говорять уже давно, підготовчі роботи в цьому напрямку розпочалися ще 1994 році, а з 2014-го вони перейшли в практичну стадію. Було залучено Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут» (ННЦ ХФТІ), Інститут ядерних досліджень (ІЯД) та Інститут органічної хімії, Інститут проблем безпеки АЕС у Чорнобилі, Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки в Києві та Інститут фізики конденсованих систем у Львові. За даними Служби зовнішньої розвідки РФ, розробки зі створення ядерного вибухового пристрою (ЯВП) велися в Україні як за урановим, так і за плутонієвим напрямом.

А інформагентство ТАРС ще на початку березня з посиланням на «власне поінформоване джерело» повідомило, що найактивнішу допомогу у створенні українського ядерного арсеналу Києву надали Сполучені Штати: «Для прискорення цих робіт з-за кордону на початковому етапі було одержано плутоній необхідної якості. За наявною інформацією, США вже здійснювали передавання цього матеріалу своїм партнерам. Є підстави вважати, що і в українському випадку не обійшлося без участі Вашингтона».

Фейк про «українську ядерну бомбу»

Цитоване вище повідомлення визначало основну тональність російських дезінформаційних наративів принаймні до кінця вересня 2022 року.

Причому сама наявність в України технологій створення ядерної зброї ніким у росії під сумнів не ставиться. У впливовому «Репортері» 21 липня цього року з’явився матеріал такого-собі Сергія Маржецького: «Усунути ракетно-ядерну загрозу від України можна лише на польському кордоні».

Він настільки «концептуальний», що його варто зацитувати розлого: «За активної технологічної допомоги США та Великої Британії Україна може швидко одержати і ядерну зброю, і засоби її доставки, які дозволять ЗСУ прострілювати територію Росії до Уралу. Американські РСЗВ HIMARS з їх дальністю польоту ракети в 300 кілометрів після цього здаватимуться квіточками. Не дивно, що «силова вежа» Кремля вирішила посунути «колективного Мединського» і взяти керування спецоперацією в свої руки, поставивши завдання відсувати лінію зіткнення все західніше. Лишається сподіватися, що інстинкт самозбереження в російської владної еліти виявиться дужчим від потягу до булочки у Віденській опері чи до річкового трамвайчика в Лондоні».

Скоріш за все, такий матеріал відбивав погляди ультра-яструбів з «силової вежі» Кремля, які вимагали тотального фізичного знищення України й українців і боролися за впливи з «колективним Мединським», який готовий був задовольнитися українською капітуляцією на умовах «демілітаризації» і «денацифікації». Причому до цього «колективного Мединського» зараховано й відомого в нас войовничими заявами нинішнього заступника голови радбезу РФ Дмитра Мєдвєдєва, який «обтічно пообіцяв розширити межі проведення спецоперації, щоб було «мирно, спокійно й комфортно»: «і не тільки від Донецька, тепер треба ширше все». Ширше – це куди конкретно, Дмитре Анатолійовичу? Де ця червона межа, далі від якої Кремль готовий залишити смертельно небезпечний для самого існування нашої країни злочинний українсько-нацистський режим?»

Посилення в РФ уваги до наративу «української бомби» зумовило й суттєве загострення в серпні ситуації навколо окупованої ЗАЕС. Розмови про роль ЗАЕС у міфічній «українській ядерній програмі» велися в середовищі російських пропагандистів постійно. Так, ресурс Pravda.Ru 18.08.2022 з посиланням на «сходознавця Каріне Геворгян» безапеляційно стверджував: на ЗАЕС зберігаються й компоненти для майбутньої турецької ядерної бомби. Адже «в України є не лише компоненти, а й технології для створення ядерної бомби. Поділитися ними з Туреччиною – питання стратегічного партнерства». А звідси й висновок: «Ердоган казав, що до 2023 року Туреччина стане ядерною державою; а оскільки сховищ для зберігання ядерної бомби в нього немає, то він тримав їх в Україні».

Оприлюднений 6 вересня 2022 р. звіт про наслідки місії МАГАТЕ на окуповану ЗАЕС не задовольнив багатьох в Україні – в ньому не було заклику до виведення російських військ з території станції та не говорилося про відповідальність РФ за її обстріли. Проте сам мандат МАГАТЕ виключав будь-які політичні (і тим більше військові) оцінки. Натомість у звіті було чітко зафіксовано присутність російських вояків та техніки поблизу реакторів та негативний влив «візитерів» з «Росатому» на роботу її персоналу.

Водночас у звіті ні словом не згадано про вигадане росіянами використання ЗАЕС для створення української (і навіть турецької!) ядерної зброї. Цей наратив своєї внутрішньої пропаганди, схоже, навіть російські посадовці, які супроводжували експертів МАГАТЕ на станції, воліли не витягати на світ Божий. А тим часом «для внутрішнього вжитку» росіяни його й далі використовують повним ходом.

Так, за день до появи звіту МАГАТЕ на російському ресурсі Anna-News.info було викладено матеріал під назвою «Ядерна таємниця України»: «…В березні наші війська мирно, без стрілянини ввійшли на територію станції, виставили свою охорону і… І продовжили далі видавати енергію за розкладом, навіть не змінивши обслуговуючий персонал. П’ять місяців працювала станція, проводила регламентні роботи, і здавалося, що націоналістичній Україні немає до неї діла».

А потім ЗСУ начебто почали чомусь методично обстрілювати станцію, щоб спровокувати масштабну ядерну катастрофу – і щось нею приховати! За тим іде «неспростовний» висновок: «Значить, Києву є що приховувати. Можливо, ця таємниця називається: ‘Створення націоналістичним Києвом ядерної бомби’».

Однак уже наприкінці літа 2022-го фейк про «українську атомну бомбу» почав відчутно видихатися. Російський ресурс Украина.ру 30.08.2022 нарешті визнав очевидне: «Тривають спекуляції на тему того, що на території станції (ЗАЕС – М.С.) може перебувати речовина, придатна для виготовлення української чи турецької ядерної зброї. Ймовірність цього не надто висока – маючи такий вагомий аргумент на користь проведення СВО, Росія опублікувала б його ще навесні». Додамо від себе: контролюючи ЧАЕС та зону відчуження від 24 лютого і до кінця березня, росіяни і там не виявили нічого такого, що бодай почасти лягало б у річище їхніх фейків – ні на самій станції, ні в академічному Інституті проблем безпеки АЕС. В іншому разі навколо таких матеріалів неминуче було б піднято інформаційну бучу.

Відсутність у звіті МАГАТЕ матеріалів, що компрометували б Україну в плані накопичення на ЗАЕС збагаченого урану та інших матеріалів для створення ядерної зброї, визнав у «Московському комсомольці» від 10 вересня й російський фізик-ядерник Андрій Ожаровський (хоч і назвав сам звіт «змайстрованим нашвидкуруч»).

Тому вже на початку вересня 2022 року на російські фейки про «українську ядерну бомбу» (які далі регулярно вкидалися в інформаційний простір ерефії) в світі просто перестали звертати увагу. І росіяни змушені були переключитися на іншу, правдоподібнішу на їхню думку вигадку: про «українську брудну бомбу» (тобто бомбу, де звичайний неядерний вибух призводить до розпорошення радіоактивної речовини).

Фейк про «брудну бомбу» 

23 жовтня 2022 року російський міністр оборони Сергій Шойгу поговорив телефоном з колегами з Франції, Туреччини та Великої Британії. Головною темою розмов стала начебто готовність Києва створити «брудну бомбу», щоб підірвати її над українською територією і звинуватити в тому Росію. Прямо стверджувалося, що, за вказівкою президента Зеленського, до роботи залучено фахівців Східного ГЗК у Жовтих Водах та київського Інституту ядерних досліджень НАН, а окремі компоненти має бути одержано з Великої Британії. Тему «брудної бомби» Шойгу розвивав у розмовах з міністрами оборони США, Індії та Китаю і в наступні дні.

Миттєво цю ж тему підхопили й інші російські високопосадовці: міністр закордонних справ Сергій Лавров, спікер Держдуми Вячеслав Володін, голова СЗР Сергій Наришкін. Щоправда, у їхніх заявах звучала вже певна неузгодженість: хтось стверджував, начебто Київ «брудну бомбу» вже має і готовий влаштувати провокацію з нею буквально найближчими днями, хтось лише закликав не допустити створення такої бомби в майбутньому. Росія ініціювала навіть проведення спеціального закритого засідання Ради Безпеки ООН – де, за свідченням заступника посла Великої Британії Джеймса Каріукі, ніяких доказів своїх звинувачень прогнозовано не надала.

Те, що твердження росіян були суто маніпулятивними і ні на що реальне не спертими, ясно видно бодай із заяви міністра лаврова: «У нас є конкретна інформація щодо тих установ в Україні, тих наукових інститутів, які мають технології, що дозволяють створити ось цю брудну бомбу. У нас є інформація, яку ми перевіряли за відповідними каналами про те, що це не порожня підозра, що тут є серйозні підстави вважати, що подібні речі можуть плануватися». Впадає в око те, що російський міністр, заявляючи про наявність у нього надважливої інформації, чомусь ані крихтою цієї інформації ні з ким не поділився!

Суто пропагандистський характер заяв про українську «брудну бомбу» фактично визнав навіть заступник посла Росії в ООН Дмитро Полянський, що заявив дослівно таке: «Ми цілком задоволені (засіданням), тому що ми підвищили рівень обізнаності. Я не проти того, що люди говоритимуть, що Росія кричить “Вовк!”, якщо цього не станеться, тому що це жахлива, жахлива катастрофа, яка загрожує потенційно всій Землі».

Однак, хоча російські заяви нікого на світі не переконали, і в них побачили насамперед прикриття можливої власної російської провокації, сама тема української «брудної бомби» стала на певний час домінантною для російського медіа-простору, а 26 жовтня про роботи над такою бомбою як про доконаний факт говорив на зустрічі з керівниками спецслужб країн СНД сам Владімір Путін.

Ще з кінця вересня російський «ядерний наратив» зазнав несподіваного повороту. Якщо російські пропагандисти й згадували до того про «брудну бомбу», то хіба що епізодично. Проте 27.09.2022 на ресурсі 360tv.ru якийсь «юрист і громадський діяч» Ілля Ремесло виступив з заявою: «В Україні вже є атомні станції, а від цих технологій вже ближче до глибшого збагачення урану й появи «брудної бомби». З урахуванням того, що Зеленський перед початком військової операції відверто заявляв, що Україна вийде з Будапештського меморандуму й розроблятиме ядерну зброю, це не ілюзорна ймовірність». Далі цей юрист (!!!) безапеляційно спрогнозував, що для створення такого заряду Україні знадобиться від року до трьох, і, щоб цього не допустити, потрібні «кроки військового характеру».

Після того заяви про «українську брудну бомбу» посипалися, наче з рогу достатку. Хтось безапеляційно заявляв, що на Банковій уже працює штаб зі створення «брудної бомби». Хтось говорив обережніше: зустріч із ученими-ядерниками на Банковій справді була, але про що на ній ішлося: про «брудну бомбу», ситуацію на ЗАЕС чи захист від тактичної ядерної зброї – невідомо. Але, попри таке визнання, сам матеріал на ресурсі pravda.ru називався цілком визначено: «Офіс Зеленського: Україна готова створювати «брудну ядерну бомбу»».

На ресурсі Мировое обозрение 29.09.2022 експерт Петро Топичканов говорив доволі тверезо: технологічно Україна могла б спробувати створити «брудну бомбу», але як вона спрацює – неможливо буде сказати без випробувань. А будь-яке випробування (чи використання) такої бомби позбавить Київ «ролі жертви» в очах світової спільноти, і тому він навряд чи на таке зважиться.  Але того ж дня вже згадуваний «яструб» Сергій Маржецький на ресурсі Репортер заявляв: Україна цілком здатна застосувати ядерну зброю проти Росії першою. Повідомлення ресурсу Украина.ру, від 25.10.2022 дещо коригує навіть заяви Шойгу: наказ розробляти «брудну бомбу» начебто отримав і ННЦ ХФТІ НАН України (тяжко пошкоджений російськими обстрілами впродовж весни-літа).

Істерія з приводу «брудної бомби» в російському інформпросторі кінця жовтня – початку листопада просто зашкалювала. Про це можна судити з самих назв повідомлень: «Точка неповернення: де Київ збирається підірвати «брудну бомбу»?»; «Брудна бомба для укрорейху»; «Навіщо Зеленському «брудна бомба»»; «Брудна бомба в Києва вже є». В цьому останньому повідомленні з посиланням на «політв’язня» Дудкіна, який втік з України до Фінляндії, на повному серйозні стверджувалося: Київ уже готовий був здійснити свої зловісні плани, і тільки радник з держбезпеки США Салліван утримав «українських нацистів» від такої авантюри…

Політичний експерт Олександр Артамонов заявив, що українську «брудну бомбу» збиратимуть… у Чернівцях. А ще один політичний (!) експерт Йосиф Діскін договорився до можливості створення збройного плутонію на Рівненській АЕС.

При цьому росіяни часом самі визнавали: прямих доказів створення «брудної бомби» в Україні в них немає, попри те, що під її контролем перебувала ЧАЕС і досі перебуває ЗАЕС із відповідними сховищами ядерних відходів. Але головним «доказом» для росіян залишається начебто заявлена президентом Володимиром Зеленським готовність відмовитися від статусу без’ядерної держави. А сама гіпотетична можливість перетворення України на ядерну державу є для росіян одним з головних виправдань початку «спецоперації».

 Українська академічна відповідь

Один з авторів цього звіту, що посідав посаду заступника міністра освіти і науки України в 2008-10 і 2014-19 роках, і відповідав саме за питання науково-технологічного розвитку, Максим Стріха, на впливовому ресурсі «Українська правда» наголошував: стан української науки (бюджетне фінансування якої скоротилося в останні роки до 0,2% невеликого українського ВВП) виключав можливість розгортання масштабної та ефективної ядерної програми. Він нагадував: Мангеттенський проєкт залучив свого часу сотні тисяч інженерів, учених і техніків, і в певні періоди споживав помітну частку від національної генерації електроенергії. Нічого подібного в Україні не могло бути й близько, – адже така діяльність неминуче потрапила б у поле зору не лише іноземних розвідок (насамперед – російської, яка оперувала б уже не виразами «є підстави вважати»), а й вітчизняних вільних медіа.  Успішність ядерних зусиль держав-парій на кшталт Ірану і Північної Кореї зумовлено значною мірою саме тим, що суспільства там закриті, а вільні медіа – відсутні.

Тому Максим Стріха, як людина, що відповідала в міністерстві освіти і науки за науково-технічну сферу та міжнародне наукове співробітництво, відповідально засвідчував: ні з чим, бодай віддалено схожим на «ядерну програму», упродовж 2014-19 років йому стикатися не довелося.

Ще 6 березня 2022 року, в перші дні повномасштабного російського вторгнення, у відповідь на дезінформацію трьох головних інформагенцій Росії, було оприлюднено заяву генерального директора Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» академіка Миколи Шульги та директора Інституту проблем безпеки атомних електростанцій академіка Анатолія Носовського.

У ній стверджуються речі, для нас цілком очевидні: ніяких програм щодо створення ядерної зброї в наукових установах Національної академії наук України (в тому числі ННЦ ХФТІ, ІПБ АЕС) і взагалі в Україні не проводилось і не ведеться; увесь ядерний матеріал (високозбагачений уран), що перебував на майданчиках наукових установ ХФТІ та Інституту ядерних досліджень (ІЯД) НАН України, передано Україною до РФ ще у березні 2012 року під контролем МАГАТЕ; діяльність наукових установ НАН України (в тому числі ННЦ ХФТІ, ІПБ АЕС та ІЯД), які працюють на ядерну енергетичну галузь, знаходяться під постійним контролем з боку Департаменту ядерних гарантій МАГАТЕ. Все, що повідомляють ЗМІ РФ про нібито наявну ядерну програму України, не відповідає дійсності та є одним з численних фейків.

Ця заява відразу ж продемонструвала всім, здатним до елементарного аналізу: російські фейки розраховані насамперед для «внутрішнього вжитку», на аудиторію, готову споживати продукти «пропагандистів». Адже вся діяльність у перелічених вище українських наукових інститутах справді відбувалася під недремним оком суворих експертів МАГАТЕ. Вони наче намагалися тут виправдатися за свою безпорадність щодо Ірану й Північної Кореї – але нічого підозрілого так і не виявили!

12 березня академік Микола Шульга дав інтерв’ю з приводу російських обстрілів унікальної установки «Джерело нейтронів» у ННЦ ХФТІ. У ньому учений пояснив: усі «харківські» твели такі, як на АЕС, з них неможливо зробити ядерну зброю, інформація про те, що в ХФТІ виготовляють ядерну зброю – це фейк. Як і у випадку АЕС, у робочому стані установка не являє жодної небезпеки, разом з тим, якщо з якоїсь причини відбудеться фізичне руйнування цієї установки, то можливий вихід назовні палива, радіоактивних елементів тощо.

Як повідомив 13 липня в своєму інтерв’ю президент НАН України Анатолій Загородній, наукові інститути Харкова, напевно, найбільше постраждали від авіа- та ракетних ударів. ННЦ ХФТІ, розташований на північній околиці міста, де в березні проходила лінія фронту, зазнав і багатьох артилерійських обстрілів. Під загрозою опинилась ядерна підкритична установка «Джерело нейтронів» – було пошкоджено її споруду й обладнання. Коли 25 червня її вчергове обстріляли, сталися критичні руйнування. На щастя, витоку радіоактивних матеріалів поки що немає, але потужніші обстріли можуть призвести до катастрофи, подібної до Чорнобильської. Недаремно український національний ядерний регулятор [Державна інспекція ядерного регулювання України] кваліфікує обстріли Харківського фізико-технічного інституту, зокрема установки «Джерело нейтронів», як ядерний тероризм. Президент НАН висловив в інтерв’ю свій захват колективом ХФТІ, зокрема героїзмом його директора академіка Миколи Федоровича Шульги, який перебував в Інституті фактично весь час, контролюючи і забезпечуючи підтримку функціонування установи. Завдяки чудовій команді Інституту найгіршого тут поки не сталося.

Нарешті, повну неспроможність російських фейків щодо української «ядерної програми» із залученням наукових установ НАН розкрив у своєму інтерв’ю японській загальнонаціональній газеті «Йоміурі Сімбун» перший віце-президент НАН Володимир Горбулін (фахівець із великим досвідом участі ще в ракетних програмах колишнього СРСР). Він наголосив: хоча українські фахівці справді мали й мають великий досвід створення різних ракет-носіїв, однак ядерні заряди для них в Україні ніколи не проєктували, не виготовляли і не денуклеаризовували. А без цієї компоненти говорити про успішне створення ядерної зброї не випадає.

Українські вчені робили все можливе для донесення своєї позиції до міжнародної спільноти. З 1 по 10 жовтня 2022 року американський журналіст доктор Річард Стоун, який працює для багатьох наукових видань, таких як Science, National Geographic, Discover та ін., відвідав Україну з метою ознайомлення з роботою науковців та наукових установ під час війни, а також з планами відбудови наукових установ після її завершення. Під час візиту Річард Стоун відвідав декілька наукових інститутів Національної академії наук України, а саме: Інститут ядерних досліджень, Інститут надтвердих матеріалів, Харківський фізико-технічний інститут, Інститут монокристалів та Інститут проблем безпеки атомних електростанцій (ІПБ АЕС).

Президент НАН України академік Анатолій Загородній провів зустріч з доктором Річардом Стоуном, під час якої розповів про поточний стан науки в Україні, пошкоджені наукові установи та складнощі в роботі науковців під час війни. Від ІПБ АЕС американського журналіста супроводжували Сергій Купріянчук і Марина Бережок. У рамках візиту було організовано зустріч із в. о. генерального директора ДСП «Чорнобильська АЕС» Валерієм Сейдою та мером м. Славутича Юрієм Фомічевим. Обговорювалися питання забезпечення безпечної роботи Чорнобильської АЕС під час окупації та плани розвитку науки в м. Славутичі після закінчення війни. Директор ІПБ АЕС академік А.Носовський розповів про історію створення, напрями наукової діяльності та найважливіші отримані результати, а також про руйнування й пошкодження наукових лабораторій інституту під час російської окупації міста Чорнобиля та зони відчуження. Завідувач відділення атомної енергетики, доктор В.Борисенко, представив доповідь про сучасний стан атомної енергетики України та ризики радіаційних аварій під час захоплення російськими військовими ЗАЕС та обстрілів майданчиків ядерних об’єктів. Завідувач відділу радіаційної екології доктор М.Талерко представив розроблені розрахункові моделі та результати оцінки радіоактивного забруднення повітря під час лісових пожеж у Чорнобильській зоні відчуження в період окупації її російськими військовими.

Починаючи з серпня, почав різко зростати градус напруги навколо захопленої окупантами ще на початку березня ЗАЕС. У своїй заяві від 10 серпня 2022 року НАН звернулася до світової спільноти із закликом визнати дії Росії, які стосуються Запорізької АЕС, ядерним тероризмом. Було запропоновано також  обмежити доступ РФ до новітніх ядерних технологій та запровадити санкції проти російської атомної галузі. «Слід задіяти всі механізми для повної демілітаризації Запорізької АЕС – виведення російських військових із цього найбільшого в Європі ядерного об’єкту та всієї прилеглої до нього території, включаючи місто Енергодар», – наголошувалося в заяві. Учені нагадали: за гіршого сценарію такі дії окупантів можуть призвести до руйнування ядерного палива в реакторах ЗАЕС, що призведе до аварій, порівнянних лише з катастрофою на ЧАЕС у 1986 році та на японській АЕС Фукусіма-Даїчі у 2011 році. У разі аварії наслідки відчує на собі не лише Україна, а й увесь світ.

На жаль, попри зусилля низки світових лідерів і візити делегації МАГАТЕ, ситуація на ЗАЕС лишається вкрай напруженою. Вже 11 вересня 2022 року надійшло повідомлення: о 03:41 останній працюючий енергоблок  №6 ЗАЕС відключили від енергомережі. Йде підготовка до його розхолодження та переведення у холодний стан. Така ситуація передбачає необхідність зовнішнього живлення ЗАЕС – на стабільність якого в умовах окупації та бойових дій розраховувати складно.

Після того, як російські ЗМІ переключилися на розкручування наративу «української брудної бомби», українські експерти та науковці взяли активну участь у його розвінчуванні. Колишній керівник Держінспекції ядерного регулювання Григорій Плачков цілком слушно нагадав: на ЗАЕС не можна було створити «брудної бомби» з тієї простої причини, що на станції відсутнє обладнання, з допомогою якого можна було б розібрати «збірку», яку використовують у центральній зоні реактора.

Директори трьох академічних інститутів – ІЯД, ІПБ АЕС та ННЦ ХФТІ – ще раз наголосили: «Установи НАН України, що займаються ядерною тематикою, знаходяться під гарантіями нерозповсюдження ядерного матеріалу і ядерних технологій з боку МАГАТЕ. Тільки за останні два роки, включаючи період воєнного стану, у зазначених установах МАГАТЕ провело низку технічних інспекцій, у тому числі неоголошених і з додатковим доступом, з перевірки інвентарних кількостей ядерного матеріалу і діяльності з його використання, а також з виконання інших положень і вимог Угоди про гарантії між Україною і МАГАТЕ та Додаткового протоколу до цієї Угоди. За результатами цих інспекцій жодних ознак проведення незадекларованої ядерної діяльності не було виявлено, так саме як і розробок, які могли б давати підстави для припущень щодо проведення робіт зі створення «брудної бомби». Для українських вчених, як і для всіх українців, людське життя є найбільшою цінністю, і тому, незалежно від обставин, варварські дії, якими є використання «брудної бомби», несумісні з їх ментальністю та світоглядом».

Справді, для того, щоб «брудна бомба» мала ефект, радіоактивної речовини потрібно багато (в іншому разі її вибуху просто ніхто не помітить). А такої кількості «необлікованої» радіоактивної речовини в Україні знайти неможливо – вся вона перебуває під пильним контролем МАГАТЕ.

За таких умов запрошення міністром Дмитром Кулебою позачергової місії МАГАТЕ для інспекції українських ядерних об’єктів слід вважати найкращою на той час відповіддю на інформаційну кампанію Кремля. МАГАТЕ невдовзі оголосило свій авторитетний вердикт: «Агентство не виявило жодних ознак незаявленої ядерної діяльності або матеріалів, пов’язаних із розробкою радіологічних розсіювальних пристроїв («брудних бомб») у трьох місцях в Україні… Тому, звинувачення, висунуті російською федерацією, є необґрунтованими», – зазначається в документі, за який на засіданні Ради керуючих МАГАТЕ проголосували 24 країни, дві держави – Китай і Росія – проголосували проти, сім – Кенія, Намібія, Індія, Пакистан, Саудівська Аравія, Південна Африка і В’єтнам – утрималися, ще дві країни були відсутні під час голосування.

Безсумнівним успіхом України слід вважати й те, що 50 країн – учасниць Генеральної конференції МАГАТЕ виступили наприкінці вересня зі спільною заявою, закликавши Росію припинити ядерний шантаж. Підписанти заяви підкреслили, що саме захоплення Запорізької АЕС військами РФ є корінною причиною наявних в Україні загроз для ядерної безпеки та фізичного захисту. Що ж до самої станції, то вона має продовжувати працювати, і неодмінно в енергомережі України.  Учасники Конференції наголосили на тому, що «будь-які сфальсифіковані референдуми, проведені РФ в межах міжнародно визнаних кордонів України, не матимуть юридичного чи політичного впливу на статус ЗАЕС або територій навколо неї».

Як заявив наприкінці листопада голова агентства Рафаель Гроссі, МАГАТЕ сподівається досягти домовленості з Росією про створення захисної зони на Запорізькій АЕС до кінця року. Однак сьогодні ми вже знаємо: інтенсивні переговори із залученням президентів Франції та Туреччини не дали результату – через категоричне небажання Росії виводити своїх військових з території ЗАЕС. Тому, на жаль, ця АЕС (а також і решта три АЕС на контрольованій українським урядом території) чаять реальну небезпеку перетворення на велетенські «брудні бомби» у випадку цілеспрямованих російських обстрілів. Про реальність такої загрози вкотре нагадав вночі 19 грудня проліт дрона-камікадзе «Шахід» над майданчиком Південноукраїнської АЕС у безпосередній близькості до ядерної установки.

На цьому тлі серед українських експертів точиться дискусія: чи достатньо робить світ для протидії російській ядерній загрозі? Радіологині, експертки з радіаційної безпеки Катерина Шаванова та Олена Паренюк нагадують: МАГАТЕ – це технічна організація, яка поводиться, наче вихователь у дитячому садочку: «У вас дитина кусається. Зробіть з цим щось, але бити ми її не будемо. В нас немає таких важелів впливу». В МАГАТЕ розуміють: для того, щоб ЗАЕС нормально працювала, росіяни мають звідти піти. Але вони мають зберігати контакт і з Україною, і з Росією, – оскільки Росія має велику кількість реакторів. До того ж, ерефія виробляє ядерну зброю та ядерне паливо.

Тому, на думку українських експерток, те, що Рафаель Гроссі, гендиректор МАГАТЕ, фактично самостійно мав сміливість заявити: «Давайте зробимо безпечну зону навколо ЗАЕС» – вже є величезною зміною парадигми. Отже, ми не можемо сказати, що МАГАТЕ нічого не робить. Адже на території Криму, в Севастополі, є навчальний ядерний реактор, на ньому тренували наших операторів АЕС. Ми втратили цей реактор у 2014-му, але Росія досі не може його запустити саме через неузгодження з МАГАТЕ, бо  МАГАТЕ, як і ООН, вважають, що Крим – це частина України. І навіть якщо росіяни  запустять цей реактор на власний ризик, то всі, хто буде там тренуватися, не матимуть жодних міжнародно визнаних прав для того, щоб оперувати атомними станціями надалі.

Висновки: що далі?

Інспекція МАГАТЕ з її результатами не переконала, звісно, російських «яструбів». МЗС Російської Федерації далі наголошує: можливості створення «брудної бомби» в Україні є, і не лише на перевірених МАГАТЕ об’єктах. Депутат Держдуми Бородай (який у 2014-му певний час виконував роль «прем’єра ДНР») заявляє, що Україна може піти в ядерній сфері на що завгодно, зокрема, й використати «брудну бомбу» в Ростовській області.

Член-кореспондент РАН Калінчук повторює загальновідомі речі про те, що «брудна бомба» не потребує складних технологій, її можна склепати буквально «на колінці»: «взяти з відвалів відпрацьоване паливо з АЕС, покласти в ящик зі звичайною потужною вибухівкою, – ось вам «брудна бомба» й готова»  (цікаво, що цей Калінчук є фахівцем з теоретичної і прикладної механіки, а це може означати, що справжні російські спеціалісти-ядерники завбачливо відмовилися коментувати журналістам слизьку тему).

Натомість російська армійська газета «Звезда» раптом почала розкручувати інформацію про те, що начебто ще в 2015 році США могли передати Україні з Японії 730 фунтів збройного плутонію (жодні докази при цьому, звісно, теж не наводяться). Нарешті, вже напередодні Різдвяних свят постпред Росії при міжнародних організаціях у Відні Ульянов заявив, що, попри всі інспекції МАГАТЕ, загроза створення Україною «брудної бомби» залишається.

Отже, тональність російського інформпростору далі зостається шизофренічною. Але тема «української брудної бомби» тут тимчасово відійшла на другий план (порівняно з ситуацією межі жовтня-листопада). Деякі російські чиновники (як-от заступник директора Інституту країн СНД Жарихін) почали навіть наголошувати, що наразі план Києва влаштувати провокацію з «брудною бомбою» відкладено вбік саме через «активну інформаційну атаку, яка знецінила потенційну вигоду України й Заходу від такої події».

Тим часом директор Служби зовнішньої розвідки Сергій Наришкін 23 січня 2023 року повідомив, що СЗР має в своєму розпорядженні нібито достовірні дані про складування ЗСУ озброєнь і боєприпасів, що надаються західними країнами, на територіях атомних електростанцій. Зокрема, за його словами, це стосується найдорожчих та дефіцитних ракет до комплексів РСЗВ HIMARS та систем ППО, а також артилерійських боєприпасів великого калібру.

Так, за даними російської розвідки, в останній тиждень грудня 2022 року з-за кордону було доставлено кілька залізничних вагонів зброї і боєприпасів, які прослідували через залізничну станцію “Рафалівка” на Рівненську АЕС.

«Командування ЗСУ ховає боєприпаси в тилу, прикриваючись атомними реакторами. Розрахунок будується на тому, що ЗС Росії, розуміючи небезпеку ядерної катастрофи, не завдаватимуть ударів по територіях АЕС», – підкреслив Наришкін.

У відповідь на цю заяву росіян, голова МАГАТЕ Рафаель Ґроссі під час виступу в Європарламенті заявив, що інспекція Міжнародного агентства з атомної енергії не виявила ніякої військової техніки на українських атомних електростанціях. За словами Ґроссі, МАГАТЕ встановило постійну присутність на всіх українських ядерних об’єктах, і він розпорядився 24 січня провести інспекції, щоб з’ясувати, чи є там військове обладнання. «Результат цих перевірок був негативним», – зазначив він.

Це був другий випадок, коли МАГАТЕ змогло «розвінчати звинувачення в тому, що незаконні і дуже небезпечні речі відбуваються на цих об’єктах», наголосив голова МАГАТЕ, маючи на увазі спростування попередніх звинувачень Росії на адресу України у створенні «брудної бомби».

Де й коли Російська Федерація проведе свою чергову «інформаційну атаку» – можемо тільки здогадуватися. Не виключено, що невдовзі знову активніше почнуть говорити про «брудну бомбу» (ця тема, як бачимо, ніколи цілком не затихала). Можливо, знову буде актуалізовано тему про «повноцінну атомну бомбу» (комусь же потрібен був нещодавній «вкид» «Звєзди» про 730 фунтів збройного плутонію, начебто переданих США Україні в 2015-му). Безсумнівно, далі розкручуватиметься «вічна» тема про «українські біолабораторії».

У кожному разі, українським експертам далі потрібно буде ретельно й своєчасно моніторити велику кількість російських фейків – щоб бути готовими дати аргументовану й своєчасну відповідь на можливі найнеймовірніші вигадки. Звісно, для країн – союзників України такі відповіді не матимуть уже вирішального значення: тут звикли до апріорної брехливості будь-яких сенсанційних російських тверджень. Але українцям потрібно боротися за позицію тих держав, які сьогодні голосують в ООН проти антиросійських резолюцій (або в кращому разі утримуються – не випадково Шойгу серед перших намагався переконати в існуванні «української брудної бомби» колег з Китаю та Індії).

Тому чітка і недвозначна позиція такого спеціалізованого органу ООН, як МАГАТЕ, має в цьому випадку велику вагу. А сформулювати цю позицію в потрібному для України ключі можна лише із залученням наших провідних експертів та науковців. Можемо пишатися тим, що поки це нам добре вдавалося. Але повинні  бути готовими до того, що майбутнє ще поставить перед нами не один складний виклик.

 Публікації, підготовлені в рамках виконання проєкту:

·       Максим Стріха. Що стоїть за російськими “ядерними фейками”? Українська правда. 14.09.2022. https://www.pravda.com.ua/columns/2022/09/14/7367295/

·       Максим Стріха. Російські фейки: куди Київ сховав свою ядерну бомбу? Газета «Світ». 16.09.2022. https://bit.ly/3UuwG50

·       Максим Стріха. Розвінчання фейку про “українську брудну бомбу”, підірваного Росією. Новинарня. 28.10.2022. https://novynarnia.com/2022/10/28/fejk-pro-ukrayinsku-brudnu-bombu/

·       Максим Стріха. Міфи АГРЕСОРА: Як Росія «українською брудною бомбою» лякає. Україна молода. 02.11.2022. https://umoloda.kyiv.ua/number/3827/180/170657/

·       Максим Стріха. Російські ядерні фейки: що буде після “брудної бомби”? Українська правда, 13.01.2023. https://www.pravda.com.ua/columns/2023/01/13/7383740/

---

 

Academy of Sciences of the Higher Education of Ukraine

  Ukrainian academic community’s response to cases of disinformation in the field of nuclear energy

 Final report on the project УНТЦ 7108

 Prepared by:

M. Strikha

O. Bakhanova

B. Oleksiuk

---

Summary: The project reviewed the reaction of the Ukrainian scientific community to Russian disinformation about nuclear energy and, more broadly, the nuclear sphere in Ukraine in general (including the involvement of Ukrainian nuclear power plants (NPPs) and scientific institutions in the alleged development of either a “conventional” or “dirty” nuclear bomb in Ukraine).

It is demonstrated how Russian disinformation operations publicly support the narrative of the so-called “Ukrainian nuclear program” (which, supposedly existing since 1994, has been accelerated since 2014). According to Russian statements circulated through various media channels, the basic institutions for the program were the National Science Center “Kharkiv Institute of Physics and Technology” (NSC KIPT) and the Institute for Safety Problems of Nuclear Power Plants of the National Academy of Sciences of Ukraine (ISP NPP of the NAS of Ukraine), in Kyiv and Chornobyl. However, this information has never been confirmed.

Other fakes have been promoted in parallel as well, such as the involvement of foreign specialists (primarily from the United States and the United Kingdom) in the “Ukrainian nuclear program” and the alleged work on the development of Turkish nuclear weapons at the Zaporizhzhia NPP. Since the end of September 2022, Russian propaganda has been exceedingly active in pursuing claims that Ukraine is supposedly poised to develop and deploy a dirty bomb. Fake information about the “nuclear program” has been and is still being used to justify Russia’s invading Ukraine.

The Ukrainian scientific community has repeatedly and timely responded to Russian disinformation. In the first days of the Russian invasion, the director of the Kharkiv Institute of Physics and Technology, Prof. M. Shulha, and the director of the Institute for Safety Problems of Nuclear Power Plants, Prof. A. Nosovskyi, issued a statement emphasizing that the “Ukrainian nuclear program” had never existed and that all nuclear materials from the institutions of the National Academy of Sciences of Ukraine were transferred to Russia back in March 2012. The President of the National Academy of Sciences of Ukraine, Prof. A. Zahorodniy, soon confirmed this statement.

In September 2022, the First Vice President of the National Academy of Sciences, Prof. V. Horbulin, in an interview with the Japanese national newspaper Yomiuri Shimbun, extensively showcased the failure of Russian fakes about the “Ukrainian nuclear program”. Scientists from the National Academy of Sciences of Ukraine also responded actively to allegations that NAS institutions were involved in the development of the Ukrainian “dirty bomb.” The cooperation of Ukrainian experts and IAEA specialists within this authoritative international platform contributed to the debunking of Russian disinformation campaigns, which today are not taken seriously by anyone outside of Russia.

However, both state institutions and the “expert community” of the aggressor country continue to claim that the IAEA’s inspection was “superficial” and that Ukraine still retains capabilities and the urge to develop nuclear weapons. New fake reports are being continuously generated, including those about the transfer of 730 pounds of weapons-grade plutonium to Ukraine in 2015 (such disinformation was published in December 2022 by the Russian army newspaper Zvezda). This substantiates the relevance of further careful monitoring of Russian fakes to refute them in a timely and professional manner.

The analytical materials compiled in the course of the project were posted on the website of the Academy of Sciences of the Higher School of Ukraine, and articles based on them were published in leading national media (Ukrayinska Pravda and Novynarnia websites, Ukrayina Moloda and Svit Newspapers).

Nuclear disarmament of Ukraine

After the collapse of the USSR, Ukraine became the country with the third nuclear potential in the world. The 43rd Army of the Strategic Missile Forces (SMF) of the former USSR was stationed on its territory. It consisted of 130 liquid-propellant RS-18 missiles, each capable of carrying six warheads with a trinitrotoluene equivalent of 0.5-0.7 megatons (developed by the Central Design Bureau of Mechanical Engineering in Moscow) and 46 solid-propellant RS-22 missiles, each capable of carrying ten warheads with a 0.3-0.5 megaton equivalent (developed by the Pivdenne Design Bureau in Dnipro).

A division of military aircraft carrying strategic weapons was deployed in Ukraine. It consisted of 25 TU-95M strategic bombers and 19 TU-160 bombers. The TU-160 was equipped with 12 cruise missiles, and the TU-95M with 6 cruise missiles. Their equivalent is 0.2 megatons. Thus, in Ukraine 1944 strategic nuclear warheads were installed on nuclear weapons carriers. Missile positions were concentrated in Khmelnytskyi and Mykolaiv regions; the missile army command center was located in Vinnytsia.

The non-nuclear status was first enshrined in the Declaration of State Sovereignty of Ukraine (July 16, 1990, which was nothing more than a declarative statement aimed at recording the separation from the Soviet military). Later, this status was confirmed in the statement of the Verkhovna Rada of Ukraine “On the Non-Nuclear Status of Ukraine” (1991), the Lisbon Protocol (1992), and the trilateral Agreement between Ukraine, the United States, and the Russian Federation (1994). On December 5, 1994, the leaders of the United States, the Russian Federation, the United Kingdom, and Ukraine signed a Memorandum on Security Assurances in connection with Ukraine’s accession to the Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons in Budapest.

In accordance with the agreements, the last nuclear warhead was transported from Ukraine to Russia on May 31, 1996, and the last silo launcher was dismantled on December 20, 2001. Since then, Ukraine does not possess, produce or acquire any nuclear weapons. In March 2012, under the supervision of the IAEA, Ukraine transferred to the Russian Federation all nuclear material (highly enriched uranium), stored at the sites of scientific institutions of the National Academy of Sciences of Ukraine.

Unilateral nuclear disarmament allowed Ukraine to become a member of the IAEA, participate in international cooperation in the space sector, etc. At the same time, according to Horbulin, this led to the Ukrainian leadership paying insufficient attention to the development of its Armed Forces and especially to the preservation and development of the defense industry.

As is well known, the mechanisms of the Budapest Memorandum failed to protect Ukraine from either Russia’s illegal annexation of Crimea and invasion of Donbas in 2014 or a full-scale Russian invasion in 2022.

The emergence of fakes about the “Ukrainian nuclear program”

Various political and public circles in Ukraine have repeatedly expressed regret for the unilateral nuclear disarmament that left the country vulnerable to possible Russian aggression. These sentiments intensified after the start of the undeclared Russian-Ukrainian war in 2014. But these were always either statements declared by fringe politicians or dreams of people far from decision-making centers (for example, in the 2015 novel Weapons of Doom, written in the genre of “alternative history” by the talented novelist Yuriy Shcherbak, a group of patriotic military men and scientists re-create a Ukrainian bomb to counter Russian aggression; in doing so, they challenge the presidents of the United States and Ukraine, in whom it was easy to recognize B. Obama and P. Poroshenko).

However, in reality, nothing resembling a “nuclear program” has never been carried out in Ukraine, and the amount of funding allocated by the state to support the scientific and technical sphere (less than 0.2% of GDP in 2017) a priori excluded the possibility of conducting such work, requiring the involvement of large financial, material and human resources. The activities of research institutions of the National Academy of Sciences of Ukraine and 5 Ukrainian NPPs (the last unit of the Chornobyl NPP was shut down on December 15, 2000) were constantly monitored by the IAEA.

On February 19, 2022, President Volodymyr Zelensky made a statement about the possibility of abandoning the non-nuclear status in the event of Russia’s continued aggressive preparations. Apparently, this statement was nothing but a desperate attempt to avert or delay the inevitable Russian invasion that was already underway. However, Moscow immediately turned it into one of the pretexts for the invasion. It was on February 21 when Vladimir Putin said that Russia is bound to react to the possibility of Ukraine developing nuclear weapons. The same day, Russian Defense Minister Shoigu called Zelensky’s statement “dangerous”.

Subsequently, the Russian media outlet Reporter published an article that reads, in part: “Kyiv has been talking about restoring its nuclear arsenal for a long time, preparatory work in this direction began in 1994, and in 2014 they moved to the practical stage. The National Science Center “Kharkiv Institute of Physics and Technology” (NSC KIPT), the Institute for Nuclear Research (INR) and the Institute of Organic Chemistry, the Institute for Nuclear Safety Problems in Chornobyl, the State Scientific and Technical Center for Nuclear and Radiation Safety in Kyiv, and the Institute of Condensed Matter Physics in Lviv were involved. According to Russia’s Foreign Intelligence Service, Ukraine has been developing the nuclear explosive device (NED) in both uranium and plutonium areas.”

In early March, the TASS news agency reported, citing “their informed source,” as saying that the United States rendered the most active assistance to Kyiv in developing the Ukrainian nuclear arsenal: “To ramp up these works, plutonium of the required quality was obtained from abroad at the initial stage. According to available information, the United States has already transferred this material to its partners. There is reason to believe that the Ukrainian case was not without Washington’s involvement.”

The fake about the “Ukrainian nuclear bomb”

The message quoted above defined the main tone of Russian disinformation narratives at least until the end of September 2022.

Moreover, no one in Russia questions the very existence of nuclear weapons technology in Ukraine. On July 21 this year, the influential Reporter published an article by a certain Sergei Marzhetsky: “The nuclear missile threat from Ukraine can be eliminated only at the Polish border.”

Being so “conceptual,” he is worth quoting at length: “With the active technological assistance of the United States and the United Kingdom, Ukraine can quickly acquire both nuclear weapons and the means of their delivery, enabling the Armed Forces to shoot through the territory of Russia as far as to the Urals. The American 300-kilometer-range HIMARS MLRS would seem to be the least of our worries. It is not surprising that the Kremlin’s “power tower” decided to push aside the “collective Medinsky” and take over control of the special operation, setting the task of pushing the contact line further west. One can only hope that the Russian ruling elite’s instinct for self-preservation will be stronger than the cravings for a bun at the Vienna Opera or a river tram in London.”

Most likely, such material reflected the views of ultra-hawks from the Kremlin’s “power tower” demanding the total physical annihilation of Ukraine and Ukrainians and fighting for influence with the “collective Medinsky” who was ready to be satisfied with Ukraine’s surrender on the terms of “demilitarization” and “denazification.” Moreover, this “collective Medinsky” includes Dmitry Medvedev, the current Deputy Chairman of the Russian Security Council, who is known for his bellicose statements, who “vaguely promised to expand the scope of the special operation to make it “peaceful, calm and comfortable”: “and not only from Donetsk, it needs to be expanded farther.” How far is farther, exactly, Dmitry Anatolyevich? Where is this red line beyond which the Kremlin is ready to leave the criminal Ukrainian Nazi regime alone, being deadly for the very existence of our country?”

Increased attention to the “Ukrainian bomb” narrative in Russia also led to a significant escalation of the situation around the occupied ZNPP in August. Discussions about the role of the ZNPP in the mythical “Ukrainian nuclear program” were constantly conducted among Russian propagandists. For example, on 18.08.2022, Pravda.Ru, citing “orientalist Karine Gevorgyan,” firmly asserted that components for a future Turkish nuclear bomb were also stored at the ZNPP. After all, “Ukraine has not only the components but also the technology to develop a nuclear bomb. Sharing them with Turkey is a matter of strategic partnership.” And hence the conclusion: “Erdogan said that by 2023 Turkey will become a nuclear power; and since it has no storage facilities for atomic bombs, it kept them in Ukraine.”

The report on the outcomes of the IAEA mission to the occupied ZNPP, published on September 6, 2022, did not satisfy many in Ukraine – it did not call for withdrawal of Russian troops from the territory of the plant and did not mention Russia’s responsibility for its shelling. However, the IAEA’s mandate itself excluded any political (and especially military) assessments. Instead, the report clearly documented the presence of Russian troops and equipment near the reactors and the negative impact of the “visitors” from Rosatom on the work of the plant’s personnel.

At the same time, the report did not mention a word about the Russians’ fictitious use of the ZNPP to develop Ukrainian (and even Turkish!) nuclear weapons. Even Russian officials accompanying the IAEA experts to the plant seemed to have preferred not to bring this narrative of their internal propaganda to light. Meanwhile, the Russians continue to use it in full swing for “domestic consumption.”

For example, the day before the IAEA report was published, the Russian resource Anna-News.info posted a story titled “Ukraine’s Nuclear Secret”: “…In March, our troops peacefully without shooting entered the territory of the plant, posted their guards and… And continued to supply energy on schedule, without even changing the service personnel. For five months, the station has been operating, carrying out routine maintenance, and it seemed that nationalist Ukraine did not care about it.”

And then the Armed Forces of Ukraine allegedly began to methodically shell the station for some reason in order to provoke a large-scale nuclear disaster and to cover it up! An “irrefutable” conclusion follows this: “So, Kyiv has something to hide. Perhaps this secret is called: ‘Nationalist Kyiv’s development of an atomic bomb’.”

However, by the end of the summer of 2022, the fake about the “Ukrainian atomic bomb” began to run out of steam. On 30.08.2022, the Russian resource Ukraina.ru finally acknowledged the obvious: “Speculation persists that there may be a substance suitable for the manufacture of Ukrainian or Turkish nuclear weapons on the territory of the plant (the ZNPP – M.S.). The likelihood of this is not very strong – having such a compelling argument in favor of the special military operation, Russia would have published it in the spring.” We would like to add that while controlling the Chornobyl NPP and the exclusion zone from February 24 to the end of March, the Russians did not find anything that would at least partially fit their fakes – neither at the plant itself nor at the academic Institute for Nuclear Safety Problems of Nuclear Power Plants. Otherwise, such materials would have inevitably caused a media storm.

The absence of materials in the IAEA report that would compromise Ukraine in terms of the accumulation of enriched uranium and other materials for nuclear weapons at the ZNPP was also acknowledged by Russian nuclear physicist Andrei Ozharovsky in Moskovsky Komsomolets on September 10 (although he referred to the report as “hastily made”).

Therefore, already in early September 2022, the world just stopped paying attention to Russian fakes about the “Ukrainian nuclear bomb” (which then regularly spread into Russia’s information space). And the Russians had to switch to another more plausible hoax, in their opinion: the “Ukrainian dirty bomb” (i.e., a bomb where a conventional non-nuclear explosion leads to the dispersal of radioactive substances).

Fake about a “dirty bomb”

On October 23, 2022, Russian Defense Minister Sergei Shoigu spoke on the phone with his colleagues from France, Turkey, and the United Kingdom. The main topic of conversation was Kyiv’s alleged readiness to develop a “dirty bomb” in order to detonate it over Ukrainian territory and blame Russia for it. It was explicitly stated that, on the instructions of President Zelensky, specialists from the Skhidnyi Mining and Processing Plant in Zhovti Vody and the Kyiv Institute for Nuclear Research of the National Academy of Sciences were involved in the work and that some components were to be obtained from the United Kingdom. Shoigu developed the topic of the “dirty bomb” in conversations with the defense ministers of the United States, India, and China in the following days.

Other Russian officials immediately picked up on the same theme: Foreign Minister Sergei Lavrov, State Duma Speaker Vyacheslav Volodin, and Foreign Intelligence Service Chief Sergei Naryshkin. However, their statements sounded somewhat inconsistent: some claimed that Kyiv already had a “dirty bomb” and was ready to stage a provocation with it in the coming days, while others only called for preventing the development of such a bomb in the future. Russia even initiated a special closed-door meeting of the UN Security Council, where, according to the testimony of British Deputy Ambassador James Cariuki, it predictably failed to provide any evidence of its accusations.

The fact that the Russians’ allegations were purely manipulative and unsubstantiated is evident from Minister Lavrov’s statement: “We have specific information about those institutions in Ukraine, those research institutes that have the technology to develop this dirty bomb. We possess information that we have verified through the appropriate channels that this is not an empty suspicion, that there are grave reasons to believe that such things may be planned.” It is striking that the Russian minister while claiming to have crucial information, for some reason, did not share a single bit of it with anyone!

The purely propagandistic nature of the statements about the Ukrainian “dirty bomb” was actually recognized even by Russia’s Deputy Ambassador to the UN, Dmitry Polyansky, who stated the following, verbatim: “We are quite satisfied (with the meeting) because we have raised awareness. I don’t mind people saying that Russia is only crying wolf if this doesn’t happen because this is a terrible, terrible disaster that threatens potentially the whole Earth.”

However, although Russia’s statements did not convince anyone in the world and were seen primarily as a cover for a possible Russian provocation of its own, the topic of the Ukrainian “dirty bomb” became dominant in the Russian media for a while, and on October 26, Vladimir Putin spoke about work on such a bomb as a fait accompli at a meeting with the heads of the intelligence services of the CIS countries.

Since the end of September, the Russian “nuclear narrative” has taken an unexpected turn. If Russian propagandists had mentioned the “dirty bomb” before, it was only sporadically. However, on 27.09.2022, a certain “lawyer and public figure,” Ilya Remeslo, made a statement on 360tv.ru: “There are already nuclear power plants in Ukraine, and these technologies are already closer to deeper uranium enrichment and the emergence of a ‘dirty bomb’. Given the fact that Zelensky openly stated before the beginning of the military operation that Ukraine would withdraw from the Budapest Memorandum and develop nuclear weapons, this is not an illusory possibility.” Further on, this lawyer (!!!) unequivocally predicted that it would take Ukraine from one to three years to develop such a warhead, and to prevent this “military steps” were needed to be undertaken.

After that, statements about the “Ukrainian dirty bomb” came in profusion. Some categorically claimed that a “dirty bomb” headquarters was already operating on Bankova Street. Others were more cautious: there was indeed a meeting with nuclear scientists on Bankova Street, yet it remains unknown whether they discussed the “dirty bomb,” the situation at the ZNPP, or defense against tactical nuclear weapons. However, despite this admission, the title of the article on pravda.ru was quite clear: “Zelensky’s office: Ukraine is ready to develop a ‘dirty nuclear bomb’.”

On 29.09.2022, expert Petro Topychkanov spoke quite soberly on the website Mirovoye Obozrenie: technologically, Ukraine could try to develop a “dirty bomb,” but it would be impossible to say how it would work without testing. And any test (or use) of such a bomb would deprive Kyiv of the “victim role” in the eyes of the international community, and therefore it is unlikely to do so.  But on the same day, the aforementioned “hawk” Serhiy Marzhetsky stated on the Reporter website: Ukraine is quite capable of using nuclear weapons against Russia first. A report by Ukraine.ru, dated 25.10.2022, somewhat corrects even Shoigu’s statements: the order to develop a “dirty bomb” was allegedly received by the National Research Center of Kharkiv Institute of Physics and Technology of the National Academy of Sciences of Ukraine (severely damaged by Russian shelling during the spring and summer).

The hysteria over the “dirty bomb” in the Russian information space in late October and early November simply went rampant. This is evident from the titles of the messages themselves: “Point of no return: where is Kyiv going to detonate a ‘dirty bomb’?”; “A dirty bomb for the UkrReich”; “Why does Zelensky need a ‘dirty bomb’“; “Kyiv already has a dirty bomb”. In the last message, referring to the “political prisoner” Dudkin, who had fled Ukraine for Finland, it was seriously claimed the following: “Kyiv was ready to carry out its sinister plans, and only US National Security Advisor Sullivan kept the ‘Ukrainian Nazis’ from such a venture…”

Political expert Oleksandr Artamonov said that the Ukrainian “dirty bomb” would be assembled… in Chernivtsi. And another political (!) expert, Iosif Diskin, ended up claiming that there is a distinct possibility of obtaining weapons-grade plutonium at the Rivne Nuclear Power Plant.

At the same time, the Russians sometimes admitted that they had no direct evidence of the development of a “dirty bomb” in Ukraine, even though they controlled the Chornobyl NPP and still control the ZNPP with the corresponding nuclear waste storage facilities. But the main “proof” for the Russians remains President Volodymyr Zelensky’s alleged willingness to give up the status of a non-nuclear state. And the very hypothetical possibility of Ukraine becoming a nuclear power is one of the main justifications for the Russians to launch the “special operation.”

Ukrainian academic response

One of the authors of this report, Maksym Strikha, who served as Deputy Minister of Education and Science of Ukraine in 2008-10 and 2014-19 and was responsible for scientific and technological development, emphasized on the influential Ukrainska Pravda website that the state of Ukrainian science (which budget funding has shrunk in recent years to 0.2% of Ukraine’s modest GDP) excluded the possibility of a large-scale and effective nuclear program. He reminded: “The Manhattan Project attracted hundreds of thousands of engineers, scientists, and technicians, and at certain times consumed a significant share of the national electricity generation. Nothing like this could have happened in Ukraine, as such activities would have inevitably come to the attention of not only foreign intelligence (primarily Russian, which would no longer resort to expressions such as “there are reasons to believe”) but also domestic free media.  The success of the nuclear efforts of pariah states like Iran and North Korea is largely due to their closed societies and lack of free media.

Therefore, Maksym Strikha, as a person responsible for science and technology and international scientific cooperation in the Ministry of Education and Science, responsibly confirmed that he had never encountered anything remotely similar to a “nuclear program” during 2014-19.

Back on March 6, 2022, in the first days of the full-scale Russian invasion, in response to the disinformation of Russia’s three main news agencies, a statement was made public by the Director General of the National Research Center “Kharkiv Institute of Physics and Technology”, Academician Mykola Shulha, and the Director of the Institute for Nuclear Power Plant Safety, Academician Anatolii Nosovskyi.

It states what is quite obvious to us: no nuclear weapons programs have been or are being carried out in the scientific institutions of the National Academy of Sciences of Ukraine (including KIPT and ISP NPP) or in Ukraine in general; all nuclear material (highly enriched uranium) that was on the sites of the KIPT and the Institute for Nuclear Research (INR) of the National Academy of Sciences of Ukraine was transferred by Ukraine to the Russian Federation in March 2012 under the supervision of the IAEA; the activities of scientific institutions of the National Academy of Sciences of Ukraine (including KIPT, ISP NPP, and INR) working for the nuclear energy industry are under continuous control of the IAEA Nuclear Safeguards Department. Everything reported by the Russian media about Ukraine’s purported nuclear program is not true and is one of the numerous fakes.

This statement has immediately revealed to everyone capable of basic analysis that Russian fakes are intended primarily for “domestic use” for an audience ready to consume the products of “propagandists”. After all, the activities in the above-mentioned Ukrainian research institutes were indeed carried out under the watchful eye of stern IAEA experts. It was as if they were trying to justify their helplessness about Iran and North Korea – but they never found anything suspicious!

On March 12, academician Mykola Shulha gave an interview about the Russian shelling of the unique Neutron Source facility at the KIPT. In the interview, the scientist explained that all “Kharkiv” fuel rods are the same as those used at nuclear power plants, they cannot be used to make nuclear weapons, and the information that the KIPT is producing nuclear weapons is fake. As in the case of nuclear power plants, the facility does not pose any danger in its operational mode; however, if, for some reason, the physical destruction of this facility occurs, fuel, radioactive elements, etc., may be released.

As Anatoliy Zahorodniy, President of the National Academy of Sciences of Ukraine, said in an interview on July 13, Kharkiv’s scientific institutes were probably the most affected by air and missile strikes. The KIPT, located on the northern outskirts of the city, where the front line passed in March, also suffered many artillery attacks. The Neutron Source nuclear subcritical facility was threatened, as its structure and equipment were damaged. Subsequent shelling on June 25 led to critical damage. Fortunately, there has been no leakage of radioactive materials so far, but more powerful shelling could cause a Chornobyl-like disaster. No wonder Ukraine’s national nuclear regulator [the State Nuclear Regulatory Inspectorate of Ukraine] qualifies the shelling of the Kharkiv Institute of Physics and Technology, particularly the Neutron Source facility, as nuclear terrorism. In an interview, the President of the National Academy of Sciences expressed his admiration for the KIPT staff, especially the heroism of its director, Academician Mykola Shulha, who was at the Institute almost all the time, managing and supporting its functioning. Thanks to the excellent team of the Institute, the worst has not yet happened here.

Finally, in an interview with the Japanese national newspaper Yomiuri Shimbun, the first vice president of the National Academy of Sciences, Volodymyr Horbulin (a specialist with extensive experience in the former Soviet Union’s missile programs), revealed the complete failure of Russian fakes about Ukraine’s “nuclear program” involving NAS research institutions. He emphasized that although Ukrainian specialists have had and still have extensive experience developing various launchers, they have never been engaged in nuclear warhead design, manufacture, or denuclearization in Ukraine. And without this component, we cannot discuss successful development of nuclear weapons.

Ukrainian scientists have been doing their best to communicate their perspective to the international community. From October 1 to 10, 2022, American journalist Dr. Richard Stone, who works for many scientific journals such as Science, National Geographic, Discover, etc., visited Ukraine to learn about the work of scientists and scientific institutions during the war, as well as plans to rebuild scientific institutions when it ends. During his stay, Richard Stone visited several scientific institutes of the National Academy of Sciences of Ukraine, namely: the Institute for Nuclear Research, the Institute for Superhard Materials, the Kharkiv Institute of Physics and Technology, the Institute for Single Crystals, and the Institute for Safety Problems of Nuclear Power Plant (ISP NPP).

The President of the National Academy of Sciences of Ukraine, Academician Anatoliy Zahorodniy, met with Dr. Richard Stone to discuss the current state of science in Ukraine, damaged scientific institutions, and difficulties in the work of scientists during the war. The American journalist was accompanied by Serhii Kupriianchuk and Maryna Berezhok from the ISP NPP. As part of the visit, a meeting was organized with Valerii Seida, Acting Director General of the Chornobyl NPP, and Yurii Fomichev, Mayor of Slavutych. They discussed the issues of ensuring the safe operation of the Chornobyl NPP during the occupation and plans for the development of science in Slavutych after the war. Academician A. Nosovskyi, Director of the ISP NPP, spoke about the history of its establishment, areas of scientific activity, and the most prominent outcomes, as well as about the destruction and damage to the Institute’s research laboratories during the Russian occupation of Chornobyl and the exclusion zone. Head of the Department of Nuclear Energy, Dr. V. Borysenko, presented a report on the current state of nuclear energy in Ukraine and the risks of radiation accidents during the seizure of the ZNPP by the Russian military and the shelling of nuclear facility sites. Dr. M. Talerko, Head of the Radiation Ecology Department, presented the developed calculation models and results of the assessment of radioactive air pollution during forest fires in the Chornobyl exclusion zone during the period of its occupation by the Russian troops.

Starting in August, the tension around the Zaporizhzhia NPP, seized by the occupiers in early March, began to escalate. In its statement of August 10, 2022, the NAS appealed to the international community to recognize Russia’s actions affecting the Zaporizhzhia NPP as nuclear terrorism. It was also proposed to restrict Russia’s access to the latest nuclear technologies and impose sanctions against the Russian nuclear industry. “All mechanisms should be used to fully demilitarize Zaporizhzhia NPP; the Russian troops must be withdrawn from Europe’s largest nuclear facility and the entire adjacent territory, including the city of Enerhodar,” the statement said. The scientists reminded that in the worst-case scenario, such actions of the occupiers could lead to the meltdown of nuclear fuel in the ZNPP reactors, which would cause accidents comparable only to the Chornobyl disaster in 1986 and the Fukushima Daiichi nuclear accident in Japan in 2011. In the event of an accident, the consequences will be experienced not only in Ukraine but also worldwide.

Unfortunately, despite the efforts of a number of world leaders and visits by the IAEA delegation, the situation at the ZNPP remains extremely tense. Already on September 11, 2022, we received a message: at 03:41, the last operating power unit No. 6 at the ZNPP, was disconnected from the power grid. Preparations are underway to cool it down and put it into a cold state mode. This situation implies the need for external power supply to the ZNPP, which is difficult to rely on in the context of occupation and hostilities.

After the Russian media switched to promoting the “Ukrainian dirty bomb” narrative, Ukrainian experts and scientists took an active part in debunking it. The former head of the State Nuclear Regulatory Inspectorate, Hryhoriy Plachkov, rightly reminded us that it was impossible to develop a “dirty bomb” at the ZNPP for the simple reason that the plant does not have the equipment to disassemble the “assembly” used in the central zone of the reactor.

The directors of three academic institutes – INR, ISP NPP, and KIPT – emphasized once again: “Institutions of the National Academy of Sciences of Ukraine working on nuclear issues are under the IAEA non-proliferation safeguards. Over the past two years alone, including the period of martial law, the IAEA has conducted a number of technical inspections in these institutions, including those unannounced and with complementary access, to verify the inventory of nuclear material and activities related to its use, as well as to fulfill other provisions and requirements of the Safeguards Agreement between Ukraine and the IAEA and the Additional Protocol to this Agreement. These inspections revealed no signs of undeclared nuclear activities, as well as no developments that could give rise to assumptions about the production of a “dirty bomb.” For Ukrainian scientists, as well as for all Ukrainians, human life is of the greatest value. Therefore, regardless of the circumstances, barbaric actions such as using a dirty bomb are far removed from their mentality and worldview.”

Indeed, for a “dirty bomb” to have an effect, much radioactive material is needed (otherwise, no one will notice its explosion). And it is impossible to find such a quantity of “unaccounted-for” radioactive material in Ukraine since all of it is under close control of the IAEA.

Under these circumstances, Minister Dmytro Kuleba’s invitation to an extraordinary IAEA mission to inspect Ukrainian nuclear facilities should be considered the best response to the Kremlin’s information campaign so far. The IAEA soon announced its authoritative verdict: “The Agency has not found any evidence of undeclared nuclear activities or materials related to the development of radiological dispersal devices (‘dirty bombs’) at three locations in Ukraine… Therefore, the accusations made by the Russian Federation are unfounded,” the document reads. It was voted on at the IAEA Board of Governors meeting, 24 countries voted in favor, two states – China and Russia – opposed, seven countries – Kenya, Namibia, India, Pakistan, Saudi Arabia, South Africa, and Vietnam – abstained, and two other countries were absent from the vote.

Ukraine’s undoubted success is also evidenced by the fact that 50 countries participating in the IAEA General Conference issued a joint statement in late September calling on Russia to stop nuclear blackmail. The statement’s signatories emphasized that the seizure of the Zaporizhzhia NPP by Russian troops is the root cause of the threats to nuclear safety and security in Ukraine. As for the plant, it should continue to operate, obviously within the Ukrainian energy grid.  The Conference participants emphasized that “any falsified referendums held by the Russian Federation within the internationally recognized borders of Ukraine will have no legal or political impact on the status of the ZNPP or the surrounding areas.”

As the agency’s head, Rafael Grossi, stated in late November, the IAEA hopes to reach an agreement with Russia on establishing a protective zone at the Zaporizhzhia NPP by the end of the year. However, today we already know that intensive negotiations involving the presidents of France and Turkey have not yielded any results due to Russia’s stubborn unwillingness to withdraw its military from the ZNPP site. Therefore, unfortunately, this nuclear power plant (as well as three other nuclear power plants on the territory controlled by the Ukrainian government) are in real danger of becoming giant “dirty bombs” in the event of Russia’s targeted shelling. On the night of December 19, the flight of a Shahed kamikaze drone over the site of the South Ukrainian NPP in close proximity to the nuclear facility lent plausibility to such a threat.

Against this background, Ukrainian experts are debating whether the world is doing enough to counter the Russian nuclear threat. Radiologists and radiation safety experts Kateryna Shavanova and Olena Pareniuk remind us: the IAEA is a technical organization acting like a preschool teacher: “Your child is biting. Do something about it, but we are not going to smack him. We simply do not have such leverage”. The IAEA understands that to ensure the ZNPP’s proper operation, the Russians must leave. However, they need to maintain contact with both Ukraine and Russia since the latter has many reactors. Apart from that, it also produces nuclear weapons and fuel.

Therefore, Ukrainian experts maintain that the fact that Rafael Grossi, the IAEA Director General, actually had the courage to say on his own behalf: “Let’s make a safe zone around the ZNPP” is already an immense paradigm shift. Consequently, we cannot deny that the IAEA is taking some actions. After all, there is a training nuclear reactor in Sevastopol, Crimea, where our nuclear power plant operators were trained. We lost this reactor in 2014, but Russia still cannot launch it due to the lack of coordination with the IAEA because the organization, like the UN, believes that Crimea is part of Ukraine. And even if the Russians launch this reactor at their own risk, anyone trained there will not receive any internationally recognized rights to operate nuclear power plants in the future.

Conclusions: What’s next?

The IAEA inspection and its results have not convinced Russian hawks, of course. The Russian Foreign Ministry continues to emphasize that Ukraine has the capabilities to build a dirty bomb, and not only at the facilities inspected by the IAEA. State Duma deputy Boroday (who for some time served as the “prime minister of the Donetsk People’s Republic” in 2014) says that Ukraine can do anything in the nuclear sphere, including deploying a dirty bomb in the Rostov region.

Kalinchuk, a corresponding member of the Russian Academy of Sciences, repeats well-known statements that a “dirty bomb” does not require sophisticated technology and can be built literally as a “kitchen-table” effort: “Take spent fuel from nuclear power plants from the dumps, put it in a box with conventional powerful explosives, and you have a ‘dirty bomb’ ready to go” (interestingly, this Kalinchuk is an expert in theoretical and applied mechanics, which might imply that real Russian nuclear experts prudently refused to comment on the slippery slope topic).

Instead, the Russian army newspaper Zvezda suddenly began to disseminate information that the United States could have transferred 730 pounds of weapons-grade plutonium to Ukraine from Japan in 2015 (no evidence is provided, of course). Finally, on the eve of the Christmas holidays, Russia’s Permanent Representative to International Organizations in Vienna, Ulyanov, said that despite all the IAEA inspections, the threat of Ukraine developing a “dirty bomb” persists.

Thus, the tone of the Russian information space continues to be schizophrenic. However, the topic of the “Ukrainian dirty bomb” has temporarily faded into the background (compared to the situation in October-November). Some Russian officials (such as Deputy Director of the Institute of the CIS countries Zharykhin) started to emphasize that Kyiv’s plan to stage a dirty bomb provocation had been put on hold specifically due to “an active information attack that has devalued the potential benefits of such an event for Ukraine and the West.”

Meanwhile, on January 23, 2023, the Director of the Foreign Intelligence Service, Sergei Naryshkin, said they had allegedly reliable data that the Armed Forces of Ukraine store weapons and ammunition provided by Western countries on the territories of nuclear power plants. According to him, this specifically concerns the most expensive missiles in short supply for HIMARS MLRS systems and air defense systems, as well as large-caliber artillery ammunition.

Thus, according to Russian intelligence, in the last week of December 2022, several railroad cars loaded with weapons and ammunition were delivered from abroad, then followed to the Rafalivka railway station to be received at the Rivne NPP.

“The command of the Armed Forces of Ukraine is hiding ammunition in the rear areas, shielding themselves behind nuclear reactors. The calculation is based on the fact that the Russian Armed Forces, realizing the danger of a nuclear disaster, will not strike at the NPPs,” Naryshkin emphasized.

In response to this statement by the Russians, IAEA Director General Rafael Grossi said in a speech to the European Parliament that the International Atomic Energy Agency’s inspection had not found any military equipment at Ukrainian nuclear power plants. According to Grossi, the IAEA has established a permanent presence at all Ukrainian nuclear facilities, and he ordered inspections on January 24 to find out whose military equipment is stationed there. “The result of these inspections was negative,” he mentioned.

This was the second time that the IAEA was able to “debunk the accusations that illegal and very dangerous activities are underway at these facilities,” the IAEA chief emphasized, referring to the refutation of Russia’s previous accusations against Ukraine of developing a “dirty bomb.”

It remains to be seen where and when Russia will launch its next “information attack.” It is possible that soon they will start talking about the “dirty bomb” again (this topic, as we can see, has never completely subsided). Perhaps the topic of a “full-fledged atomic bomb” will be revived (someone needed the recent Zvezda story about 730 pounds of weapons-grade plutonium allegedly transferred by the United States to Ukraine in 2015). Undoubtedly, the “age-old” narrative of “Ukrainian biolabs” will be perpetuated.

Anyway, Ukrainian experts will continue to need to closely and consistently monitor a large number of Russian fakes in order to be ready to provide a reasoned and timely response to the most outlandish fabrications. Of course, for Ukraine’s allies, such responses will no longer be crucial since they are used to the inherent falsity of any sensationalist Russian claims. However, Ukrainians need to fight for the position of those states that are currently voting against anti-Russian resolutions at the UN (or, at best, abstaining – it is no coincidence that Shoigu was among the first to try to convince his colleagues from China and India of the existence of a “Ukrainian dirty bomb”).

Therefore, a clear and unambiguous position of a specialized UN body such as the IAEA is of great importance in this case. And this perspective can be formulated in the right way for Ukraine only with the involvement of our leading experts and scientists. We can be proud of the fact that so far, we have been doing a good job. But we must be prepared that the future will present us with more than one formidable challenge.

Publications prepared as part of the project:

• Maksym Strikha. What is behind Russian “nuclear fakes”? Ukrayinska Pravda. 14.09.2022. https://www.pravda.com.ua/columns/2022/09/14/7367295/
• Maksym Strikha. Russian fakes: where did Kyiv hide its nuclear bomb? Svit Newspaper. 16.09.2022. https://bit.ly/3UuwG50
• Maksym Strikha. Debunking the fake about the “Ukrainian dirty bomb” detonated by Russia. Novynarnia.10.2022. https://novynarnia.com/2022/10/28/fejk-pro-ukrayinsku-brudnu-bombu/
• Maksym Strikha. AGRESSOR’s myths: How Russia scares with the “Ukrainian dirty bomb”. Ukrayina Moloda. 02.11.2022. https://umoloda.kyiv.ua/number/3827/180/170657/
• Maksym Strikha. Russian nuclear fakes: what will happen after the “dirty bomb”? Ukrayinska Pravda, 13.01.2023. https://www.pravda.com.ua/columns/2023/01/13/7383740/