Фото: Євген Прокопчук, НАНЦ
Кількість підводних опорних точок для льоду, які запобігають поширенню плавучих крижин з Антарктиди в океан, скорочується вдвічі швидше, ніж 50 років тому. З початку століття більш ніж третина з них зменшилися в розмірах. У дослідженні, опублікованому в журналі Nature, вчені попереджують, що подальше зменшення опорних точок, які утримують плавучі крижані покриви, прискорить підвищення рівня моря, пише Українська правда. Життя з посиланням на Phys.
Дослідники з Единбурзького університету використали супутникові зображення з 50-річного архіву програми Landsat NASA/Географічної служби США (USGS), щоб відстежити зміни у появі опорних точок на поверхні льоду. Отримані результати є частиною першого в історії дослідження змін товщини шельфового льоду в Антарктиці – відростків льоду, що плавають в океані. Вивчення тенденції розпочали ще в 1973 році.
Плавучі крижані щити охоплюють 75% берегової лінії Антарктиди і займають площу, еквівалентну розміру Гренландії. Так звані бар’єри – це точки, які утворюються, коли частина плавучого крижаного щита закріплюється на піднесенні на дні океану, створюючи видиму нерівність на гладкій поверхні шельфового льоду.
Супутниковий знімок шельфового льодовика Пайн-Айленд в Антарктиді 1973 року, на якому видно кілька видимих нерівностей на поверхні льоду. Фото: Единбурзький університет
Для дослідження команда використовувала зміни в опорних точках. Їх вважають надійним показником варіацій товщини шельфового льодовика. Зміни в їхніх характеристиках фіксували протягом трьох періодів: з 1973 по 1989 рік, з 1990 по 2000 рік і з 2000 по 2022 рік.
Шельфовий льодовик Пайн-Айленд у 2024 році. Потоншення шельфу втрачає лід уздовж його передньої та північної межі, а тріщини льоду видно вздовж південного краю. Фото: Единбурзький університет
Учені виявили, що лише 15% опорних точок зменшилися в розмірі з 1973 по 1989 рік, що призвело до невеликих локалізованих осередків тоншого шельфового льоду. Однак у 1990-х роках на заході Антарктичного півострова та в морі Амундсена почалося повсюдне прискорення та розкріплення шельфового льодовика з опорних точок закріплення. Кількість таких точок, які зникли, з 1990 по 2000 роки зросла до 25%, а з 2000 по 2022 рік – до 37%.
“Перехід за останні 50 років від відносно обмеженого та регіонально зосередженого танення шельфового льодовика до набагато більш поширеного розкріплення є вражаючим”, – каже доктор Берті Майлз (Bertie Miles).
“Те, що ми бачимо навколо Антарктиди, – тривалий вплив потепління клімату на опори, які уповільнюють глобальне підвищення рівня моря. Це посилює потребу зменшення глобальних викидів вуглецю”, – вважає професор Роберт Бінгем (Robert Bingham).
Читайте також:
Виявлена можлива причина локального танення льодовиків в Антарктиді
Учені застерігають: танення льодовиків може стати незворотнім
Ланцюг підводних вулканів у Південному океані може впливати на танення антарктичних льодовиків
Гляціологи постежили за таненням льодовика через оптоволокно
