Вибране: спогади про Антона Омельченка
Літературний переклад за англійської В.Придатко-Доліна
Від перекладача
За основу, для вибіркового перекладу, мною взято дуже популярну на заході книжку А.Cherry-Garrard (1922)[1], про яку в Україні чомусь знають мало.
Черрі-Гаррард Апслей (Apsley George Benet Cherry-Garrard), британець, був одним із наймолодших учасників експедиції на «Terra Nova», де виконував обов’язки помічника зоолога і різнороба; Апслею тоді було всього 24 роки – див. детальніше WikipediA[2]. Станом на 21 березня 2019 року україномовного вікі-нарису як про Черрі-Гаррарда, так і про твір «The Worst Journey in the World», іще немає. Дана спроба цільового перекладу частин твору на українську мову, мабуть, є першою. У російськомовному вікі-нарисі ім’я автора переклали, як Эпслей, а у перекладі книги, як Эпсли, хоча британцями воно вимовляється Апслей. Щодо worst [wəːst,ˈwərst], то у поширеному варіанті, як прикметник, воно може перекладатись, як найгірший, найлютіший, а як дієслово – перемогти. У російськомовному перевиданні 1991 року його переклали, як ужасный, і, відповідно, подорож Скотта назвали самой ужасной[3]. (Тоді, в україномовному варіанті, це потрібно було б продублювати, як найжахливіша експедиція у світі, що було б помітним відступом від оригіналу і відхиленням у бік horror і horrible.) Насправді, для назви книжки Апслей використав свій же вираз зі сторінки «Ixi (73)» частини 1-ї, а саме: «…that a man is no better for having made the worst journey in the world…». Повний переклад всього абзацу звучатиме так: «Я [спеціально] написав настільки детальний огляд і використав численні посилання, аби дати [читачеві] уяву про атмосферу поклоніння героям, в яку ми занурилися після повернення. Ця атмосфера була дуже приємною, але, одночасно, й усередненою. То було наче відлуння, яке не могло, із науковою точністю, розказати про експедицію. У той же час, експедиція і була нічим іншим, як чимсь науковим. Так, дійсно, ми знали, що постраждали і ризикували більше, ніж будь-хто інший, але також відчували, що наука як би і не враховує таких речей, і що людина не стає кращою від того, що пройшла через найгіркішу[i] подорож у світі; а те, чи повернеться вона живою, або десь згине, [суспільству] буде байдуже вже через сотню років, якщо відповідні записи і [зразки для колекцій] перейдуть в надійні руки.» Отже, у worst Апслей вкладав подвійні відчуття, подвійний зміст. Це, приблизно, як ми кажемо, гіркий мед, і аналогом чого є worst honey. Тому, я схиляюсь до того, аби перекладати worst, принаймні тут, як найгіркіший, але не як найгірший, найлютіший, найважчий чи найскладніший, і що є певним усередненням від одного із допоміжних довідникових трактувань, а саме: «the most serious or unpleasant thing that could happen». За моїми ж власними відчуттями, це була одна із найтрагічніших, а може, і найдраматичніших антарктичних експедицій початку XX ст.
Cherry-Garrard in front of his typewriter in the Terra Nova hut at Cape Evans, 30 August 1911
Називаючи Антона як «Russian pony boy», тобто російським хлопцем-конярем, Черрі-Гаррард не дуже занурювався у деталі, а тому помилився. Як відомо, Антон Омельченко – це українець з Полтавщини[4]. Іноді здається, що у своїх спогадах, британці помітно перебільшували забобонність Антона, створюючи у власних записах більш цікаві літературні звороти. (Відповідні частини текстів я зустрічав, як у А.Черрі-Гаррарда, так і у Г.Понтінга.) Але, якщо це було правдою, то маємо, на прикладі Антона, що містична сільська Україна, яку так чудово описував у свій час наш Микола Гоголь, іще зберігалась у селах Полтавщини й у часи полярної експедиції сера Роберта Скотта.
Частина 1
Стор. 172-173 «Бауерс[5] [залишив нам декілька історій] про партію, що мала повертатись… Я сказав [друзям], що ми могли би піднятися на острів [Недоступний] і звідти пошукати [шлях на] Мис Еванс… [Зрештою], ми залишались там іще дві ночі, і вранці 13-го були готові повертатись додому, витративши деякий час на збори… От, якщо би хтось побачив нас у ту мить: невелике помешкання по вінця заповнилось нашою маленькою партією, яка складалась із Санні, Джима, Понтінга, Нельсона, Дея, Лешлі, Хупера, Кліссольда, Дмитра і Антона.»
Стор. 224 «[Нам прийшлося] лікувати всіх поні від гельмінтів. Також з’ясувалось, що у них були воші, і яких ми позбулися через деякий час, важко попрацювавши, і скориставшись тютюном і водою… Правду кажучи, ніякий спогад про поні не був би повним без згадування про нашого російського поні-хлопчину, Антона. Маючи невеликий зріст, він був надзвичайно сильним і [природа нагородила його] грудною клітиною завширшки 40 дюймів.»
Я думаю, що їх обох, і Антона, і Дмитра, російського каюра, з самого початку, на шляху з Сибіру до Нової Зеландії, було найнято [лише] для догляду за поні і собаками. Але вони були такими молодцями і виявились настільки корисними, що ми були дуже раді прийняти їх у команду для підсилення наземної партії. Я боюся, що з самого початку Антон, в усякому разі, не зрозумів, що його очікувало. Коли ми підійшли на кораблі до мису Кроз’є, прямуючи далі на південь, і він побачив попереду дві великі вершини острова Росс, а Скеля Бар’єру зникла за нездоланною стіною східного горизонту, він, [мабуть], уявив, що досяг південного полюса, і демонстрував відповідне піднесення. Коли [перша] зимова темрява зімкнулася навколо нас, цей, очевидно, неприродний порядок речей, настільки охопив забобонний розум Антона, що він демонстрував серйозне занепокоєння. Там, де біля нашої хатини морська крига зустрічалась із сушею, звичайно, існувала і припливно-відпливна тріщина. Іноді, морська вода знаходила собі шлях на поверхню, і Антон був переконаний, що дикі танці фосфоресцентних сполохів, що виникали там, створювала нечиста сила. У епізоді з вмилостивлення [нечистої сили] ми, раптом, підгледіли, що Антон пожертвував їй свою найзаповітнішу розкіш, свою мізерну привілею, а саме пайку сигарет, яку жбурнув на воду у темряві. Це було природно, що його думки повертались і до комфортного дому у Сибіру[ii], і до одноногої дружини[iii], із якою він збирався там взяти шлюб, і те, що він занепокоївся, коли з’ясувалося, що на подорож до того [антарктичного] півдня буде витрачено цілий рік молодого життя. Отже, Антон пішов до Оутса і запитав: «Якщо, [наприклад], у кінці року він залишить експедицію, то чи не позбавить його капітан Скотт заробленої винагороди?» Для того, щоб спробувати висловитись краще, зрозуміліше, він почекав декілька днів (адже знав англійську мову не дуже добре), і поцікавився знову: як ми, [англійці], називаємо випадок, коли батько помер і не залишив синові ніякої спадщини? Бідний Антон!
Він довго із занепокоєнням вдивлявся в горизонт, в очікуванні корабля, і був першим, хто виходив по кризі на розвідку, із дорожнім мішком за плечима, щоби першим побачити [щогли на горизонті][iv]. Не було більш щасливої людини на світі, яка колись запитала про роботу на кораблі, і потім отримала її. Тому, хлопець ніколи не залишав дорученої справи, поки ми не дістались до Нової Зеландії. Що би там не траплялось, Антон завжди виглядав бадьорим, завжди працював, і був найкориснішим доповненням до нашої маленької спільноти.
Стор. 231-232 «22 червня, ніч у середині зими. Жорстка ніч: ясна, з [темно]-блакитним небом, настільки глибоким, що воно здавалось просто чорним: зірки – як сталеві окуляри: льодовики – як розтоплене срібло… Після вечері нам довелося виступати з промовами, але замість виступу, Бауерс приніс чудову ялинку… Тіт отримав [у подарунок] три речі, які йому дуже сподобалися… Далі, він танцював лансер[v] з Антоном, а Антон, у свою чергу, станцював таке, що затьмарило навіть російський балет, одночасно, вибачившись, що не в змозі зробити це іще краще.»[vi]
Частина 2
Стор. 317-318 “Виїзд з мису Еванс відбувся об 11.00, 1 листопада, і його описав Гріффіт Тейлор… Поні Райта було першим запряженим до саней… Скотт підготував Сніппетса, і теж запряг його до саней, скориставшись допомогою невеличкого Антона, але виявилося, що то були сани Бауерса! Проте, не затримався ні хвилини і теж швидко вирушив на південь.»
Стор. 404 «Звичайно, хочеться подякувати Новій Зеландії за хорошу справу: за купу яблук, які ми збираємося отримати від них, і за красивий торт, домашнього виробництва, нехай і не занадто багатий. Отже, думаємо, що зможемо їсти трохи більше. Цікаво, чи доставлять нам вчасно мулів, за якими я доглядатиму, поки капітан Оутс не повернеться, і після того, як Антон поїде додому, або, принаймні, скоро поїде? Потрібно поспішати, так як корабель відчалить 2-го березня, адже залишатися йому на довше у цих краях просто неможливо.»
Стор. 429 «На мисі Еванс все було добре… Перш ніж [Terra Nova] вийшла до Нової Зеландії, до екіпажу [корабля] приєдналися наступні члени нашої компанії: Сімпсон… Тейлор… Понтінг… Дей… Форді… Кліссольд… і Антон, чия робота із догляду за поні була закінчена.»
Стор. 436 «ОСТАННЯ ЗИМА…9 людей виїхали додому: лейтенант. Еванс, Дей, Сімпсон, Форді, Міес, Кліссольд, Тейлор, Антон і Понтінг.»
Стор. 471 «Ще одна історія. Дмитро[vii] розповів, як у Сіднеї до них причепився якийсь смішний старий Дід (Старік), і почав виступати проти того, як Дмитро поводиться із собаками (які були більше ніж на половину вовками, і з’їли б вас при першій же можливості). Дід каже: «Ти лупцюєш їх батогами…» Я відповідаю: «А що такого?» Тоді Дід [зникає ненадовго] і приводить з собою пана Міеса, аби той відправив мене у поліцейській відділок. [З цього нічого не виходить.] Тоді, Дід знаходить Антона, [чомусь] дає йому сигарети і сірники, і запитує: «Наскільки старим є от той поні?»,— і показує на Геккенсшмідта. Антон відповідає: «Він зовсім молодий.» Дід не вірить. Підходить до Геккенсшмідта і намагається роздивитись понячі зуби, а потім, так само, і зуби старої баби. Не витримавши, Геккенсшмідт кидається вперед і двічі кусає старого Діда. Той падає навзнак, і через себе. З’являється стара жінка забирає його кудись. Більше ми не бачили ні того Діда, ні його білу бороду.
Читайте також:
Герберт Дж. Понтінг «Величний білий Південь» (1922)
Раймонд Едвард Пристлі «Антарктичні пригоди» (1915)
[i] В.П.-Д.: підкреслено мною.
[ii] В.П.-Д.: Апслей помилково вважав, що батьківщиною Антона є Сибір.
[iii] В.П.-Д.: у даному випадку Черрі-Гаррард використовує словосполучення one-legged wife. Подзвонивши напряму 26.03.2019 правнуку Антона, О.І.Омельченку, і перепитавши про «одноногість», я з’ясував що це не було правдою. Ймовірно, спілкуючись із Антоном, Апслей щось не так зрозумів.
[iv] В.П.-Д.: Антон був активною людиною, і, скоріше за все, використовував любу нагоду, аби просто побільше рухатись. Багато хто із полярників знає про відповідні відчуття і діє саме так.
[v] В.П.-Д.: The Lancer – старовинний шотландській танок.
[vi] В.П.-Д.: зберігся чудовий відеоартефакт, де Антон танцює: Anton Omelchenko. WAS. Published on Dec 10, 2018. YouTube.↑.Перевірено: 26 березня 2019.
[vii] В.П.-Д.: у версії Апслея, і Дмитро, і Дід розмовляють із жахливим акцентом.
[1] Cherry-Garrard, Apsley. The Worst Journey in the World – Antarctic 1910-1913. Volume 1 – 440 pp, Vollume 2 – 370 pp. N.Y.: George H. Doran Company. London: Constable & Company Ltd. 1922.↑. Перевірено: 21 березня 2019.
[2] Apsley Cherry-Garrard. WikipediA.↑. Перевірено: 21 березня 2019.
[3] Черри-Гаррард, Эпсли. Самое ужасное путешествие / Пер. Р. М. Солодовник. — Л.: Гидрометеоиздат, 1991.— 592 c.
[4] Омельченко Антон Лукич. ВікіпедіЯ.↑. Перевірено: 20 березня 2019. Примітка В.П.-Д.: станом на 20.03.2019 у вікіпедії іще наймає англомовного нарису про Антона Омельченка.
[5] Генрі Робертсон Бауерс (англ. Henry Robertson Bowers) — входив до складу полюсної партії Роберта Скотта. Див. ВікіпедіЯ.↑. Перевірено: 21 березня 2019.
Черрі-Гаррард Апслей «Найгіркіша подорож у світі – Антарктика, 1910-1913» (1922). Вибране: спогади про Антона Омельченка. (Літературний переклад з англійської В.Придатко-Доліна.) К.: «Експедиція ХХІ», 3 квітня 2019.— 5 c., 1 ілл..↑ Перевірено: 4 квітня 2019.
Черри-Гаррард Апслей «Самое горестное путешествие в мире – Антарктика, 1910-1913» (1922). Избранное: воспоминания об Антоне Омельченко. (Литературный перевод с английского В.Придатко-Долина.) К.: «Експедиція ХХІ», 3 апреля 2019.— 5 c., 1 илл..↑ ( Укр.) Проверено: 4 апреля 2019.
Cherry-Garrard, Apsley. The Worst Journey in the World – Antarctic 1910-1913. Extract: notes about Anton Omelchenko. (Literature translation to Ukrainian by V.Prydatko-Dolin). К.: ‘Expedition XXI’ (UA),April 3, 2019.— 5 pp., 1 pic. (UA).↑. Retrieved on April 4, 2019.
