Мадрид – погляд по дорозі в Антарктику

Іван Парнікоза

Антарктида найвіддаленіший і найбільш недоступний з континентів нашої планети. Тут, на українській антарктичній станції Академік Вернадський майорить український прапор і працює команда наших полярників. Неблизька сюди дорога (приблизно 15 тис. км.) для вчених пролягає через низку континентів та країн, і враженнями від побаченого на шляхах до Антарктиди ми завжди прагнемо поділитися з читачами «Експедиції ХХІ». А зауважу, що часто це бувають, як висловився класик, «прогулянки із задоволенням і не без моралі».

У цій статті хочу поділитися з вами враженнями про Мадрид – сучасне європейське місто, в якому, тим не менше, досить легко відчути глибину багатовікової історії розташованої на Іберійському півострові сонячної Іспанії. На жаль, Мадрид і Іспанія у нас найчастіше асоціюється з кривавим шоу – коридою. І добре, що в останні роки все менше самих іспанців та туристів цікавиться цим пережитком минулих століть. Це навіть вплинуло на те, що іспанські фермери скоротили поголів’я спеціальних биків. Тож нехай пам’ять про кориду вкриває пил історії, а нам набагато цікавіше було поблукати тихими завулками і неповторними парками іспанської столиці.

Географічні та кліматичні умови Мадрида характерні для Південної височини на Центрально-Іберійському плато. Місто розташоване неподалік від гірського хребта Сьєрра-де-Ґуадаррама (Sierra de Guadarrama) в басейні річки Тежу.

Вид на хребет Сьєрра-де-Ґуадаррама біля Мадрида
Вид на хребет Сьєрра-де-Ґуадаррама біля Мадрида

Загалом Мадрид зберіг дуже давні квартали, пов’язані з виникненням протоміста на берегах швидкої річки Мансанарес ще в давньоримський час. Тутешній клімат, червона земля та багата, зелена навіть взимку флора одразу свідчать про те, що це куточок Середземномор’я. Поруч з розлогими пальмами кількох видів, виблискують зимово-зеленим листям знайомі нам з нашого Криму великоквіткові магнолії. Неподалік ошатними кронами вирізняються італійські сосни – пінії. А звичайні в Мадриді великі голуби-припутні, не звертаючи на мене уваги, діловито об’їдали плоди софори.

Лютнева софора смакує голубам-припутням
Лютнева софора смакує голубам-припутням
Екзотичні для нас рослини на вулицях Мадриду
Екзотичні для нас рослини на вулицях Мадриду
Італійська сосна – пінія (Pinus pinea) – характерна складова ландшафту Середземномор’я
Італійська сосна – пінія (Pinus pinea) – характерна складова ландшафту Середземномор’я

Нагадуванням про до-римські часи історії цього куточка Європи є колісниця Кібели – богині родючості, яку вшановували в Середземномор’ї. Богиня править левами на однойменній площі в центрі Мадрида.

Колісниця Кібелли в центрі Мадрида
Колісниця Кібелли в центрі Мадрида

Вдивляючись у долину Мансанареса з пагорба Дебот в уяві постають картини часів другої пунічної війни, коли Іспанією проходили війська войовничого Ганнібала, посилені іспанськими загонами. Карфаген програв і Іспанія відійшла до Риму. Проте подальша її історія була пов’язана з арабським пануванням на півострові.

Араби, яких в Європі називали маврами, залишили слід в архітектурі та плануванні Мадрида. Це, власне, з них починається історія центральної частини міста, що має назву «Вілья» (за аналогією Сіті у Лондоні). У 852 р., маври побудували тут фортецю Маджеріт (або Матріт), яка слугувала захистом для найбільшого міста півострова — Толедо. В перекладі з арабської слово «Маджеріт» означало «джерело води» (через значні водні ресурси цього району). В X ст. у маленькому Мадриді народився Маслама-аль-Майріті, найвідоміший астроном Кордовського халіфату і засновник математичної школи.

У 1083 р. фортецю. захопили християни, але протягом ще п’яти століть архітектурний та національний склад міста майже не змінювалися. Захоплений в ході іспанської реконкісти Мадрид, зберіг арабські архітектурні пам’ятки. Так, деякі храми, як наприклад королівська (стара) церква св. Петра (San Pedro el Real/San Pedro el Viejo, Calle Nuncio, 14) XV ст., перебудовані з мечетей XIV ст., а архітектурний стиль її переробленого на дзвіницю мінарету – мудехар, міцно увійшов до іспанської архітектури.

Церква св. Петра, San Pedro el Real/San Pedro el Viejo
Церква св. Петра, San Pedro el Real/San Pedro el Viejo

Церква св. Петра, San Pedro el Real/San Pedro el Viejo

Історію Мадрида та Іспанії загалом визначила т.зв. реконкіста (від ісп. Reconquista) — відвоювання або, точніше, завоювання християнськими феодалами (іспанськими, каталонськими, арагонськими, португальськими) території арабських еміратів Піренейського півострова, які були утворені за часу ісламо-арабської експансії шляхом захоплення королівства вестготів. На цій підставі в іспанській публіцистиці та історичній літературі часто вживають зворот «так звана Реконкіста».

Реконкіста розпочалася ще у VIII ст. З нею подією пов’язаний один із відомих ранньосередньовічних літературних творів – «Пісня про Роланда». У 778 р. Карл Великий здійснив невдалий наступ на Сарагосу. 15 серпня на перевалі Ронсеваль ар’єргард армії Карла Великого, який повертався у Францію, зазнав поразки від басків, які направили лавину каменів проти загону. Загинуло багато франків, серед загиблих — легендарний граф Роланд.

Сучасна критика процесу та ідеології Реконкісти знаходить місце як всередині сучасного іспанського суспільства, так і зовні. Внутрішня критика Реконкісти походить з того об’єктивного історичного факту, що іспанські феодали не були прямими нащадками ані римлян, ані вестготів. Також культура халіфатів осілих арабів (землеробство та іригація, розвиток міст, архітектури, науки, медицини, мистецтва, писемності) була значно вищою, ніж у прийшлих християн, що були здебільшого агресивними вояками. Про це, поміж іншим, свідчить і стиль мудехар. Його сліди несе і найстаріша в Мадриді церква св. Миколи (Iglesia de San Nicolas de los Servitas), Calle de San Nicolas (XII ст.). Достатньо оглянути цегляну дзвіницю з підковоподібними вікнами. Загалом, християни, маври та євреї в Мадриді мирно співіснували до кінця XV ст.

Церква св. Миколая, Iglesia de San Nicolas de los Servitas
Церква св. Миколая, Iglesia de San Nicolas de los Servitas

Мадрид це королівське місто. Про це нагадують численні статуї іспанських королів, починаючи з перших християнських правителів Вестготії до новітніх часів.

Поблизу королівського палацу парк прикрашають пам’ятники вестготським королям та королевам
Поблизу королівського палацу парк прикрашають пам’ятники вестготським королям та королевам

Про це нагадує також королівський палац – Реал, що розташовується на місці первинної арабської фортеці.

Королівський палац Реал
Королівський палац Реал

Не програє йому в розкоші розташований на південь від палацу собор Альмудена (Santa Maria la Real de La Almudena), Plaza de la Armas. В соборі несподівано знаходимо православну ікону, що є наслідуванням відомої Трійці А. Рублева.

Собор Альмудена
Собор Альмудена

Одна з вулиць Мадрида – Принцеса (з іспанської – Головна), поновлює в уяві розкішні образи іспанських красунь Д. Веласкеса, які можна побачити в національній галереї Прадо.

Д. Веласкес, портрет Інфанти Маргарити
Д. Веласкес, портрет Інфанти Маргарити

До однієї з яскравих сторінок історії Іспанії належить боротьба проти Бонапарта, яка розпочалася з повстання мешканців Мадрида 2 травня 1808 р. Через два роки спалахнула визвольна війна, що тривала до 1814 р. і завершилася звільненням країни від окупантів.

Згодом про розвиток Мадрида багато дбали король Фердинанд VII і королева Ізабелла II. При королеві Ізабеллі відбувся бурхливий ріст міста, у зв’язку з чим були знесені майже всі міські брами. До наших днів збереглися лише Толедська брама (фрагмент) і брама Алкала.

Брама Алкала – одна з брам середньовічного Мадрида, яка збереглась до наших днів
Брама Алкала – одна з брам середньовічного Мадрида, яка збереглась до наших днів

Питання бути Іспанії монархією чи республікою належало до одних з найбільш складних для її народу. З цим пов’язана одна з найтрагічніших сторінок іспанської історії – Громадянська війна 1936-39 рр. Яскравою подією тієї війни була оборона Мадрида республіканцями.

Конфлікт червоних республіканців з білими франкістами став предтечею світової війни, адже на боці франкістів билися італійські та німецькі фашистські, а також російські білогвардійські добровольці, в той час як на боці республіканців – члени інтернаціональних бригад з усього світу від США на заході до СРСР на сході. Про те, що спільно з іспанськими республіканцями проти ультраправих націоналістів генерала Франко воювали наші співвітчизники-червоноармійці, сімох із яких удостоєно за це звання Герой Радянського Союзу, добре відомо. Про них в часи СРСР писали часто. Натомість, про добровольців-українців з-поза меж Української РСР взагалі не згадували.

Мало відомо, що одними з перших на захист Мадрида в серпні 1936 р. – коли та війна могла завершитися одразу ж після її початку – встигли приїхати 37 уродженців Західної України, котрі заробляли на хліб як шахтарі й металурги в Бельгії та Франції. Услід за ними через карпатський перевал Явірник на тодішньому польсько-чехословацькому кордоні нелегально вирушили з Галичини й Волині до Іспанії ще 180 добровольців.

За даними учасника громадянської війни в Іспанії, радянського генерала Олександра Родімцева, кількість уродженців Західної України в інтернаціональних бригадах, які воювали проти франкістів, досягала тисячі осіб. Передусім, це були прихильники лівих ідей. Утім, коли вони втікали від репресій польської поліції до СРСР, їх репресували за незгоду з політичним екстремізмом радянської влади й денаціоналізацією українців. А в 1938 р. виконком Комуністичного інтернаціоналу, підконтрольний диктатору СРСР Сталіну, розпустив Компартію Західної України (КПЗУ) через те, що керівництво нею нібито захопила… фашистська агентура.

За іронією долі, 8 липня 1937 р. переважно з прихильників КПЗУ була сформована рота імені Тараса Шевченка, яка входила до 13-ї інтербригади імені Ярослава Домбровського. Бойове хрещення шевченківців відбулося на фронті під Брунете на захід від Мадрида. Тут українці, відбивши разом із польською ротою імені Адама Міцкевича навіжені атаки фанатичної мароканської кінноти, атакувала в складі бригади укріплені позиції франкістів під Вілья-Франко-дел-Кастільо і Романільос. У тих жорстоких боях наші співвітчизники здобули перемогу навіть попри те, що втратили майже половину свого особового складу.

Вояки з українськими прізвищами з лав колишньої білої еміграції також поповнили лави республіканців.

Місто бомбардувалося німецьким легіоном «Кондор», в той час як з повітря його прикривали радянські винищувачі під командою пілота-аса з Білорусі С. Грицовця. Свідчення боїв з оборони Мадрида можна оглянути в Західному парку, який в той час був полем бою. Тут вціліли залізобетонні вогневі точки.

Залізобетонні вогневі точки – пам’ятки оборони Мадрида
Залізобетонні вогневі точки – пам’ятки оборони Мадрида

Проте найстаріша архітектурна пам’ятка Мадрида прямо не пов’язана з його історією. Це розташований неподалік від вищеописаних вогневих точок нубійський храм Дебод, який був подарований місту в подяку за участь іспанців у порятунку нубійських пам’яток давнини при побудові асуанського водосховища в Єгипті. Старовинні камені нубійського храму добре гармоніюють з пишною флорою тутешнього парку.

Нубійський храм Дебод
Нубійський храм Дебод

Неподалік від храму Дебод на площі Іспанії ми зустрічаємо пам’ятник безумовно найвідомішому в нас іспанцю – Мігелю Сервантесу та його героям Дон-Кіхоту та Санчо Пансі.

Пам’ятник М. Сервантесу та його героям на площі Іспанії в Мадриді
Пам’ятник М. Сервантесу та його героям на площі Іспанії в Мадриді

Уявити собі формування та розвиток Мадриду, побачити маяки давнього часу на його вулицях дають добру можливість історичні альбоми, які можна придбати в місцевих книгарнях. Ой, як бракує подібних доступних видань Києву.

Після проголошення незалежності Україною 24 серпня 1991 р. Іспанія визнала Україну 31 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини між Україною і Королівством Іспанія були встановлені 30 січня 1992 р. шляхом підписання у Празі спільного комюніке. У червні 1995 року було відкрито Посольство України в Мадриді, яке наразі розташоване на вул. Ronda Abubilla, 52.

Кілька слів про сучасну українську громаду в Іспанії та Мадриді. Вона нечисленна, проте діє. Свідомі українці збираються в Мадриді при православній церкві Св. Марії Магдалени на Gran Via de Hortaleza, 48. Греко-католикам, натомість, служить Церква Благовіщення на Calle de la Princesa, 43.

Мадрид має також пряме відношення до долі крижаного континенту – Антарктиди. Адже саме в Мадриді 1991 р. було прийнято Протокол з охорони навколишнього середовища до Договору про Антарктику (Мадридський протокол) (Protocol on environmental protection to the Antarctic Treaty). Згідно з Протоколом, сторони взяли на себе відповідальність за всеосяжну охорону навколишнього середовища Антарктики і проголосили її охоронюваною територією, призначеною для миру і науки.

Мадрид

В Мадриді був вітряний лютневий день. Невисоке сонце не пробивалось у вузькі коридори мадридських вуличок, натомість рясно зігрівало дбайливо висаджені цикламени. Мандрівка Мадридом підійшла до кінця. Але попереду, по дорозі до Антарктики нас чекає один з найчарівніших і неповторних континентів світу – Південна Америка.

Висловлюю подяку Національному антарктичному науковому центру МОН України.

Іван Парнікоза,

с.н.с. відділу генетики клітинних популяцій ІМБіГ НАН України, к.б.н., учасник антарктичних експедицій

Related posts

Leave a Comment