Працюючи в Південній Азії, фотографиня, письменниця й дослідниця журналу National Geographic Араті Кумар-Рао документує зміни ландшафту, спричинені зміною клімату. У цьому матеріалі для BBC Україна вона розповідає, як руйнація довкілля впливає на життя Ладакху – історичної області Індії. Що чекає на її мешканців, які живуть поряд з Гімалайськими льодовиками, які забезпечують їх водою й тануть швидше, ніж будь-коли раніше?
Снігопади в Ладакху стають все більш непередбачуваними, і це негативно впливає на сільське господарство регіону. ФОТО: ARATI KUMAR-RAO
Жителі Ладакху досі пам’ятають ніч проти 5 серпня 2010 року. Тоді за дві години околиці адміністративного центру цього пустельного регіону, міста Леха, вкрила річна норма опадів.
Стіна рідкого бруду змивала все на своєму шляху, поховавши під багатометровим шаром кілька сотень людей, яких так і не знайшли.
Але повінь 2010 року була лише початком. За нею прийшли інші, у 2012-му, 2015-му та остання — у 2018 році. Експерти пояснюють це кліматичними змінами.
Раніше в Ладакху був стійкий природний цикл: талі сніги живили болотисті луки, де навесні паслася худоба й харчувалися дикі тварини, а люди користувалися водою з льодовиків, які танули доволі повільно.
А тепер сніг випадає непередбачувано.
За останні 40 років середня зимова температура в регіоні піднялася приблизно на 1°C, снігопади стали непередбачуваними, льодовики відступили далі до вершин гір або зовсім зникли.
Араті Кумар-Рао вперше відвідала Ладакх у 2018 році, а коли вона повернулася туди навесні цього року, картина разюче відрізнялась.
Сніг почав танути швидше, і до весни у місцевих жителів було зовсім мало води. Льодовики відступили в гори й почали танути значно пізніше.
А родюче плато із зазвичай пишною рослинністю стало сухим і пустельним. Вода не прийшла й на луки. Тримати великі стада кашмірських гірських кіз стало нерентабельно, і багато пастухів вирішили змінити роботу й вирушити в інші місця.
Залишають Ладакх і фермери, які традиційно вирощували там ячмінь і абрикоси.
І все ж таки, попри різкі кліматичні зміни, надія залишається.
Навесні 2019 року Араті зустріла в Ладакху інженера на ім’я Сонам Ванчук, який розповів їй, як, проїжджаючи навесні повз міст, він помітив під ним велику гору снігу, який не розтанув. Тоді йому спало на думку, що воду можна зберігати в крижаних вежах.
Щоб в селян навесні була вода, Ванчук запропонував заморозити її ще під час зими.
Причому заморожувати воду він вирішив у вигляді конусоподібних веж, тому що це дає можливість зберегти максимальний обсяг льоду при мінімальній площі поверхні.
Після того, як вода надходить у долину з гірських струмків, її закачують у вертикальну трубу з вузьким соплом, з якого вона розпорошується дрібними бризками. Вони швидко замерзають, оскільки вночі температура може опускатися до -30°C. Поступово крига починає наростати, утворюючи конус.
Ці вежі, що досягають 30 метрів у висоту, стали популярними у всьому регіоні. Вони забезпечують населення водою, яку природні джерела більше не дають.
Місцеві називають їх ступами за аналогією з місцями медитації буддисті. І змагаються між собою за право назвати свою ступу найвищою.
Вперше в історії в Індії та її сусідів, Пакистану й Китаю, з’явився спільний ворог: кліматичні зміни.
Ворог цей потенційно може занапастити басейни річок і поставити під загрозу життя одного з найгустонаселеніших куточків світу.
Читайте також:
Кліматичні зміни порушують теплові середовища в озерах шести континентів
