А чи знаєте Ви, що таке звичайне пряслице? Мандруючи вишгородськими пагорбами або милуючись чарівними краєвидами Дніпра, іноді прямо під ногами трапляється знаходити предмети дивовижної форми – такі собі невеликі кружечки із отвором посередині. Вони можуть бути кам’яні, металеві – зі свинцю, а інколи навіть із зображеними загадковими знаками.
Археологи добре знають цих мовчазних свідків сивої давнини – це пряслиця. Пряслице – махове колесо, яке закріплюється на веретені й підсилює обертальні рухи під час прядіння. Простіше кажучи, пряслице – це невеликий глиняний, металевий або кам’яний тягарець, який одягався на веретено та перетворював його у маятник.
У трипільській культурі були поширені пряслиця керамічні, конічної або біконічної форми. Вони у великій кількості виявлені під час дослідження пам’яток троянівського типу та городського типу. Багато з пряселець оздоблені заглибленим орнаментом, зустрічаються піктографічні зображення. Мабуть, подібні прясельця мали не лише утилітарну функцію, а й були сакральними предметами, пов’язаними з міфологічними уявленнями про «нитку долі». (Н.Б.Бурдо).
Часто туристам, які відвідують та слухають екскурсію про княжий Вишгород розповідають про «квартал гончарів», «квартал металургів» і, звичайно, згадують інші ремесла, наприклад, ткацьке. І дійсно, на високому пагорбі Сіль – гори, що домінує над долиною Дніпра, і з якої відкривається чи не найкращий краєвид, серед великої кількості стародавньої кераміки, часто доводиться знаходити ці чудернацькі вироби зі свинцю або з пірофілітового сланцю (рожевого лупака), якого, до речі, у Вишгороді у природі не існує. Він здавна добувався поблизу Овруча і ще у давні часи, за сотні кілометрів, спеціально завозився до княжого Києва, Вишгорода та інших міст для виробництва різних художніх виробів з каменю.
Особливе місце у видобутку та обробці каміння давньоруського часу належить Овруччині, де розробляли поклади пірофілітового сланцю й виготовляли численні вироби з нього. Ця порода має блідо-рожевий, червонувато-ліловий або попелясто-фіолетовий колір. Її видобуток пов’язаний з родовищами Словечансько-Овруцького кряжа – найбільшого та єдиного, який промислово розробляли у Східній Європі.
Вишгородські пряслиця – найпоширеніші знахідки, що є експонатами у приватних колекціях. Тут їх знаходять у великій кількості. Цікаво, що майже у одному місці – на підвищенні добре відомої місцевим «Сіль – гори», що може говорити про існування у цьому місці прадавнього «кварталу ткацтва».
Усі пряслиця, які нам вдалося відшукати у приватних колекціях, і які були знайдені у Вишгороді, нам вдалося викупити. Усі вони будуть передані (подаровані) Вишгородському історико–культурному заповіднику для подальшого наукового опрацювання.
Цікаво, що усі ці прадавні артефакти знайдені на тому місці, де фіксуються залишки поселення трипільської культури, а самі пряслиця дивовижним чином нагадують трипільські. Ось, як ця місцевість описується у відомому виданні 2007 року «Вишгород. Межигір’я» за авторством кандидата історичних наук, професора Івана Чернякова: «На території Вишгородського городища біля садиби храму Святих Бориса і Гліба у 1996 році під час розкопок були знайдені окремі уламки посудин пізньотрипільської культури, що може свідчити про існування в цьому місці стародавнього поселення, культурний шар якого міг бути знищений під час будівництва Вишгорода у давньоруський час».
На фото вишгородських знахідок (пряселець) видно дивовижну схожість їх з пряслицями доби мідного віку. Чи могли існувати свинцеві пряслиця, а не тільки глиняні, у добу пізнього трипілля – питання відкрите. На деяких з них можна побачити піктографічні символи, які ще потрібно ретельно дослідити.
Відомо, що пряслице могло мати не тільки утилітарну функцію, тобто використовуватися за призначенням, як частина виробничого процесу виття нитки. За припущенням кандидата історичних наук Наталії Бурдо, деякі пряслиця могли бути сакральними елементами міфоритуалу ворожіння на «нитку долі», який добре відомий та простежується у багатьох народів світу. Хто знає, можливо деякі з придбаних у приватних колекціонерів вишгородських пряслиць і брали участь у чаклуваннях понад десять віків тому?
Відомо, що княжий Вишгород особливо славився красунями жіночої статі. Ось як, спираючись на численні історичні джерела, у статті «Гареми князя Володимира: правда чи міф» (газета «Голос України»), кандидат історичних наук Ірина Чугаєва згадує і про княжий Вишгород: «Однією з головних рис князя Володимира Святославича язичницьких часів був безмежний інтерес до жінок, що вирізняло його з-поміж інших володарів Русі. До хрещення він, як свідчить «Повість минулих літ» в оповіданні за 980 р., мав не лише низку дружин, а й кілька гаремів — 300 наложниць у Вишгороді, 300 — у Білгороді та 200 — у с. Берестовому. При тому він не обмежувався власними жінками, «творив блуд», за що літописці порівнювали князя з біблійним царем Соломоном, який був великим любителем жінок і нібито мав 700 дружин та 300 наложниць».
А чи не від того, ця гора з давніх-давен і досі зветься у Вишгороді – «Сіль – горою»? Усім добре відомі весільні традиції голосити на весіллі «Гірко!» або подавати паляницю з сільничкою при зустрічі любих гостей, вітаючи їх «Хлібом – сіллю». У концепції розвитку туризму на Вишгородщині або експериментальної археології було б цікаво дослідити й відродити на вишгородських кручах прадавній ритуал «замовляння на нитку долі» з використанням веретена і пряслиця.
Унікальне пряслице з написом, датованим серединою XI століття було знайдене при розкопках садиби церкви св. Бориса і Гліба в 1996 році (керівник розкопок Р.С.Орлов, автор знахідки В.К. Козюба). Напис складається з 58 літер, 14 слів. Зміст напису – звертання жінки на ім’я «Чепура» з проханням про її захист. За своєю інформативністю напис на вишгородському прясельці не має рівних на предметах ремісничого вжитку і дорівнює знаменитій берестяній грамоті або графіті Софії Київської.
Це не поодинока знахідка давньої писемності на пряслицях. Наприклад, є написи: “Невесточ”, “Молодило”, “Янка вдала пряслень Жирці” та ін. У рукописному описі розкопок за 1935 рік Т. Мовчанівського знаходимо запис про знайдене у Вишгороді пряслице з написом «Невесточ» (Б.Рибаков, 1948 р.). Дослідження тривають.
Вадим Перегуда, краєзнавець.
