Ось вони, справжні вишгородські скарби! Відвідуючи одне з офіційних зібрань колекціонерів та нумізматів на Лівобережці, випадково натрапив на продаж/обмін речей із далекого XII століття – це, так звані, вислі свинцеві печатки або молівдовули. Коли запитав у власника, де вони знайдені, здивувався ще більше – у Вишгороді.
Після цього випадку вирішив розпочати «інтелектуальні розкопки – полювання» на вишгородські артефакти, але не тільки серед чисельної юрби колекціонерів, а й на інтернет-ресурсах – різних аукціонах старовини, які останнім часом стали досить популярними в Україні.
Cфрагістика охоплює печаткове мистецтво (виготовлення печаток), печаткове право (правні норми вжитку печаток), печаткознавство (наука про печатки). Сігіллографія є допоміжною історичною дисципліною, що вивчає печатки, вислі печатки (матриці) та їх відбитки на різних матеріалах. Сфрагістика – одне з важливих, але й маловивчених джерел з історії Русі.
Відомо, що місто Вишгород досить довгий час був княжою резиденцією. Саме цей факт, на жаль, і приваблює до міста численних шукачів пригод та прадавніх артефактів, з якими активно борються працівники Вишгородського історико–культурного заповідника.
Певний час існувало навіть окреме Вишгородське князівство, історія якого і до сьогодні є мало дослідженою з причини майже повної відсутності писемних історичних джерел. Княжий стіл у Вишгороді згадується з другої половини ХІ століття. Вишгород ніколи не був центром самостійного князівства в повному розумінні цього слова. У ньому, як правило, сиділи сини великого князя або один з двох великих князів за часів дуумвірату. Крім того, у Вишгороді часто ховалися київські князі під час міжусобиць. Тому безперервного за часом списку вишгородських князів не існує – відомості про вишгородських князів уривчасті і згадки про них зустрічаються в літописах лише епізодично.
Саме у дослідженні «білих плям» вишгородської історії й могли стати у нагоді численні князівські та єписькопські вислі печатки, які знаходять тут випадково і у великій кількості. Закликаємо небайдужих – якщо ви щось подібне знайшли – принесіть і покажіть науковцям з Вишгородського історико–культурного заповідника, не намагайтеся приховати, а потім продати на інтернет–аукціоні. Це не тільки ганьба, а й справжній кримінальний злочин. А ще, у гонитві за невеликими грошима ви лишаєте можливості пізнавати давню історію свого рідного міста – резиденції Святої княгині Ольги, яке вперше згадується вже у 946 році.
Дуже цінним джерелом вивчення історії Києво-Руської держави є свинцеві вислі печатки – молівдовули (із грецької «молівдос» – свинець). Молівдовули – це двобічні підвісні печатки, які відтискували спеціальними двобічними матрицями на свинці й закріплювали на підвішеному до документа шнурі. Значну культурно-історичну цінність мають печатки, які могли належати Великому князю Київському Ярославу Володимировичу – Георгію і яких нині зареєстровано 12 екземплярів від восьми пар матриць (детально дивися інформацію НМІУ). Подібні екземпляри знайдено і у Вишгороді.
Вишгородський історико–культурний заповідник пропонує роздивитись 3D-модель однієї з найцікавіших археологічних знахідок із Вишгорода – вислу печатку (молівдовул) князя Володимира Мономаха (1053-1125). Можливість роздивитися модель у 3-вимірному просторі – практика найвідоміших музеїв світу, і приємно відмітити, що такі новітні технології можна побачити і у Вишгородському історичному музеї.
Печатка кріпилась шнуром, пронизаним крізь отвори в площині диску, до документа для підтвердження його справжності і збереження конфіденційності, оскільки відкрити документ можна було тільки розрізавши шнур. Відбитки на диску робили за допомогою буллотеріїв – спеціальних щипців.
У науковій публікації про молівдовули Олександр Алфьоров зазначає: «Церковна сфрагістика неодноразово ставала об’єктом широких студій. Так, свого часу, печатками архієреїв руської церкви займались Н. Лихачов, В. Янін, С. Білецький, А. Хорошкевич та інші. Нещодавно російський сфрагіст А. Купраніс опублікував підсумкову працю, в якій спробував узагальнити та систематизувати всю відому йому джерельну базу з церковної сфрагістики. Активна публікація нововіднайдених печаток, у тому числі і представників церкви, провадилась В. Яніним та П. Гайдуковим на базі археологічних розкопок, випадкових знахідок та приватних колекцій Росії, України та Білорусі. За минулі роки інтерес до церковної сфрагістики зріс і в Україні – передусім завдяки публікаціям випадкових знахідок раніше невідомих владичих булл».
Виходячи з цього, у Вишгороді мають знаходити велику кількість таких булл або княжих вислих печаток. Офіційно відома археологічна знахідка вислої печатки з Вишгорода згадується у праці Д.В. Бібікова «Вишгород та його округа в X-XIII ст.»: «З території пам’ятки площею 300×200 м походить багато індивідуальних знахідок, серед яких – висла печать Ізяслава Ярославича [Брайчевський, 1988, с. 76–79]. Останній факт може вказувати на існування тут князівської застави». Є й окрема публікація, присвячена вишгородським молівдовулам, Володимира Зоценко «Києворуські печатки з давнього Вишгорода XI – XII століть».
І це дійсно так, але… Згідно статистики, на превеликий жаль, лише менше 10% знайдених печаток потрапляє у музеї, інші стають здобиччю приватних колекціонерів. Їх можливо побачити на численних аукціонах старовини, і не тільки у Києві. Треба зазначити, що подібні знахідки несуть велику наукову, матеріальну та інформаційну цінність не тільки для Вишгорода, а й для вивчення історії України загалом.
Продивившись основні аукціони та соціальні мережі на предмет наявності там вишгородських старожитностей (Violity, Reibert.info, domongol.org та інші) ми вирішили розпочати «інтелектуальні розкопки» на аукціонах з метою вполювати на справжні вишгородські артефакти та історичні скарби в інформаційному павутинні.
Навіть, особливо не напружуючись, на ресурсі «Домонгол» фіксуємо звернення: «Добрий день, допоможіть з атрибуцією вислої печатки. Розмір у діаметрі 2 см. Знайдено у Вишгороді».
За зверненням не забарилася відповідь: «На печатці зображено Архангела Михайла. На іншій стороні – князя Кирила, представника династії Ольговичей».
На аукціоні «Violity» княжі печатки з Вишгорода можна відшукати досить часто. Світяться вони в інформаційному полі протягом останніх десяти років. І, хоча досі офіційного закону про приватні колекції та музеї бракує, це не заважає і не зупиняє приватників спілкуватися між собою та виставляти унікальні речі на продаж. До музейників, на жаль, доходять лише крихти інформації, що вже казати про науковців. Хоча фіксацію археологічних артефактів почали робити досить давно. Роблять її переважно ентузіасти або колекціонери. Справа в тому, що навіть не маючи фактично самої знахідки, і не знаючи, де і в якій приватній колекції вона зберігається, вислі печатки з Вишгорода є цінним джерелом інформації про давню і насичену історію міста – княжої резиденції княгині Ольги.
Наприклад, особисто мене дуже зацікавила висла печатка з погрудним зображенням Святих Бориса і Гліба, знайдена ще у 1916 році. На ній зображено Святих у князівських шапках із хрестами біля грудей.
Цікава печатка князя Всеволода Ярославича (у хрещенні Андрія) 1030 – 1093 р. Це був перший правитель Києва, який використовував титул «князь всея Руси», що і відбилося на надписі, викарбуваному на самій печатці.
Ресурс «Віоліті» надає нам ще цікаві зображення з давньої історії Вишгорода – печатки Ярополка Ізяславича (1077 – 1078) та Володимира Волинського (1078 – 1086).
Особливу цікавість викликають вислі печаті князя Ярослава мудрого,
а також велика кількість вислих печаток із зображенням перших Святих Руси – князя Бориса і Гліба. Але треба визнати, що більш за все на молівдовулах із Вишгорода зустрічаються зображення Святого князя Гліба.
Тема вишгородських вислих печаток комплексно ніким і ніколи не досліджувалася, окрім випадкових знахідок під час проведення археологічних розкопок. За приблизними підрахунками, на сьогодні у приватних колекціях знаходиться до 50 вислих печаток домонгольської пори з Вишгорода, і з них лише 2-3 % – у музейних колекціях. Полюбляють збирати печатки і церковні можновладці у Києві. Серед таких можуть бути великокнязівські, князівські чи єпископські вислі печатки, що не гірше за писанні документи можуть розповісти про історію Вишгорода або Межигірського монастиря. Пошуки та полювання на вишгородські старожитності тривають.
Вадим Перегуда, краєзнавець
