Українські поселенці в Тасманії

Як ми повідомляли, цієї осені українська делегація взяла участь в засіданні XXXVIII сесії Комісії зі збереження морських живих ресурсів Антарктики (CCAMLR), що проходила з 21 жовтня до 1 листопада 2019 р. в місті Гобарт (о.Тасманія). У складі української делегації участь в засіданні взяли представники Національного антарктичного наукового центру. Окрім плідної роботи в рамках XXXVIII сесії CCAMLR, вони також зустрілися з представниками Української Громади Тасманії.

На прохання редакції видання Експедиція ХХІ, один з ветеранів Української Громади Тасманії Александер Гергель поділився своїми спогадами, які ми радо публікуємо далі.


Українські поселенці в Тасманії

Тасманія – острів віддалений з північного сходу від Австралії Бассовою протокою – один із шести штатів Австралії. Столиця Гобарт має приморський вологий клімат. Північно-західна частина острова з великими державними заповідниками має гористий рельєф, вкрита евкаліптовим лісом. Південне побережжя, схід і долини річок Дервент і Теймар придатні для сільського господарства, видобування заліза, міді, цинку й золота. Електромагнітна та електрохімічна промисловість тут базується на гідроенергетиці. Інші важливі галузі індустрії – туризм, текстиль, експорт фруктів.

Першим з мореплавців, які побачили острів, був голландець Абель Тасман (1642). Гобарт, заснований у 1804 році, та Лонсестон (Launceston, 180 км на північ від Гобарта) – в 1805 році, належать до найстаріших британських поселень в Австралії. У 1901 році Тасманія увійшла до складу Австралії як найменший штат.

Перші післявоєнні емігранти прибули до Тасманії в 1948 році. У червні 1949 групу українців було переселено з переходового табору у Бонегілла, штат Вікторія, до табору в Брайтон (Brighton), 35 км від Гобарта. Після ліквідації цього табору в 1951 році частина українців переїхала до Мельбурна. Якщо не враховувати тих, хто переїхав, то від 1948 до Тасманії прибуло 422 особи українського походження, з них 61% – чоловіки.

Українці відробляли державні дворічні контракти на фабриках цинку, паперу, тканин, переробки фруктів, на будівлі доріг, водогонів та електростанцій. Вони розселювалися по всій Тасманії, але найбільш скупчено – в Гобарті і Лонcестоні. Тут у середині 1950-х років зорганізувалися українські громади, які в 1960 році оформилися в Українську Громаду Тасманії. В середині 1950-х років повстали українські школи, Союз Українських Комбатантів, Спортивне Товариство «Дніпро» та Пласт. Управа Громади енергійно взялася до праці. Щороку вона влаштовувала три врочистості: 22 січня, вшанування пам’яти Т. Шевченка, а також Петлюри й Коновальця, та всіх хто віддали своє життя за волю України.

Осередки, засновані в 1952 році в часи місійної подорожі протоієрея Григорія Фомічевського, об’єднали вірних обох Єпархій в Австралії. Богослужіння відбувалися періодично й відправлялися духовенством обох Єпархій.

Танцювальний Гурток «Запорожець»

В середині п’ятдесятого року Віктор Шевченко (1928 р.н.) мав на думці організувати танцювальну групу в Гобарті, Тасманія. Александер Гергель був призначений як секретар, плюс два музиканти: Віктор Половський грав на акордеоні, а Александер Гергель на гітарі. Група складалася з семи дівчат шкільного віку середніх шкіл і трьох хлопців. Проби відбувалися щосуботи. Всі члени групи були українського походження.

Танцювальний гурток був дуже популярний. Запрошення виступати були з різних організацій, шкіл, ветеранських клубів, лікарень, телевізії, Фестивалю Тюльпанів в Ботанічному Саду та багатьох інших доброчинних організацій.  Їхня активність в Південній Тасманії була досить високою.

Час від часу у складі гуртка відбувалися деякі зміни. Коли одна чи дві особи відходили, шукали інші забави чи покидали Гобарт, то їхні місця займали молодші дівчата та хлопці. Вони були дуже популярні і веселили наших людей на різних українських святах.

Гурток проіснував більше як 20 років. При кінці 1970 року Віктор захворів на артрит і відійшов з танцювального гуртка, який занепав і трохи пізніше припинив діяльність.

Спортивне Товариство «Дніпро» було засноване в 1962 у Гобарті з ініціативи постійного його голови Леоніда Лагеревського. При створенні Товариства нараховувалося близько 50 членів. Найактивнішою була футбольна ланка, яка мала одну лігову дружину, одну резервну та дві молодечі; діяла також одна жіноча дружина волейболу. В січні 1981 року через брак фінансових засобів Спортивне Товариство «Дніпро» припинило діяльність.

Суботня школа в Гобарті

Навчання у школі розпочалось у 1955 році. Першою вчителькою була Люся Жемайтіс (Матвієнко), яка вчила два роки. Пізніше вчителювали А. Гергель (1957), Петро Черкаський (1958), панна Віра Лук’яненко (1959-60), яка приділяла багато уваги позанавчальній праці, Марія Вус (1961-62), панна Галина Соловій (1963). Загальна кількість учнів – коло 20 осіб.

Два роки школою опікувався Союз Українських Ветеранів разом з Батьківським Комітетом, який очолювали: М. Мигаль, М. Ладанівський (4 роки), а пізніше – Семен Горбушко (2 роки).

Школа в  Лонсестоні (Launceston) 

Кількість учнів у цій школі в середньому була коло десяти. Вчителями були:  О. Скіра, І. Скіра. В Батьківському Комітеті працювали В. Федак і В. Симець.

***

Сьогодні Українська Громада Тасманії зростає в чисельності і в діяльності. На те є кілька причин: це прибуття людей з материка, нових мігрантів, і активізація місцевих членів, що відновлюють свою культурну спадщину. Чотири роки тому Громада справляла зустріч, що привела людей бути разом. З цього часу ми маємо зріст в нашій громаді, що може свідчити про її відродження.

Ми продовжуємо відзначати важливі культурні події і утримувати програми про національних героїв. Ми маємо активний Громадський Хор і Музичну Групу які регулярно виступають у різних місцях Гобарта, та під час  наших громадських зустрічей. Інші регулярні зібрання (особливо для жінок) – це куховарство напередодні великих свят.

Недавно наша Громада стала членом Багатокультурної Ради і брала участь в навчаннях керівництва. Ми маємо намір брати участь в багатокультурних проектах і в майбутньому.

Українська Громада в Тасманії поселилася вже багато років тому, і ми дивимося вперед разом з новоприбулими членами та їхніми ідеями, не забуваючи зусилля і тяжку працю наших перших поселенців.

Александер ГЕРГЕЛЬ

14.12.2019 р.


This slideshow requires JavaScript.

Фото отримані від заступниці директора з наукової роботи НАНЦ Ірини Козерецької.

На фото також пан Александер Гергель та завідувач відділу науково-технічної інформації НАНЦ Андрій Федчук.

Related posts

Leave a Comment