Знахідку, якій може бути понад 5000 років, виявили нещодавно в урочищі Вирва на березі Старого Дніпра заповідника “Хортиця”. Прадавній мегалітичний артефакт виявив відомий запорізький біолог Валерій Кємєнов. Разом із запорізькими краєзнавцями Сергієм Шишковим і Юрієм Віліновим він натрапив на менгір — вид мегалітичної споруди епохи неоліту (новокам’яна доба). Краєзнавці припускають, що вік знахідки – понад 5 тисяч років (з середини 8-го до початку 4-го тис. до н. е.). Про менгір повідомили науковим співробітникам заповідника “Хортиця”.
Також у січні цього року в одному з лісів біля Дніпра знайшли стелу доби енеоліту – вона просто лежала посеред галявини й місцеві її використовували для пікніків. Як розповів виконуючий обов’язки директора Дніпропетровського музею імені Яворницького Олександр Старік, ця стела датована третім тисячоліттям до нашої ери – їй приблизно п’ять тисяч років. Пам’ятку розкопали, але вона виявилася настільки важкою, що завантажити її та перевезти не змогли».
Про вишгородські мегаліти відомо вже не одне десятиліття. Вони мають не тільки цікаву форму, місцезнаходження, а і рясно вкриті загадковими графіті. Знайдена навколо давня кераміка говорить про популярність даного місця. Про загадкові вишгородські мегаліти йшлося під час засідання Науково-дискусійного Клубу «Культурно – історичні діалоги» в Українському Будинку вчених НАН України 23 лютого 2025 року (Творча майстерня «Традиції та інновації», керівник д. психол. наук, доцент О.В.Яремчук).
Мегаліти (від грец. μέγας (μέγαλος) – величезний і λίϑος – камінь) – прадавні монументальні кам’яні споруди, пам’ятки археології чи історії первісного суспільства датовані від енеоліту до залізного віку. Як правило, назва мало використовується щодо монументальних споруд доби цивілізації і об’єднує споруди, що мають певну загадковість у визначенні їх прямого чи опосередкованого призначення. До мегалітів належать дольмени, гробниці та кам’яні галереї, кромлехи, менгіри, конструктивно нескладні будови циклопічної кладки. Окремі кам’яні брили мегалітів можуть досягати ваги десятків тон. Вони відомі на всіх континентах крім Австралії. Особливо численні у Франції (більше 4 тис.) та Англії.
У Вишгороді є унікальна гора, яку в народі називають «гора Святослава» чи «гора Любові». Це дійсно одне з найбільших підвищень початку Святих гір, що тягнуться вздовж правого берега Дніпра від Межигір’я до давнього Роденя і Канева. Стало традицією, що на цю гору приходять зустрічати сонце молодята та випускники шкіл. Дивовижно, що власне на цій вишгородській горі, з якої так всі люблять милуватися краєвидами неосяжного Дніпра, знаходиться велика кількість багатотонних кам’яних брил. На багатьох каменях можна бачити графіті – від найдавніших часів до часів грандіозної будівлі Київської ГЕС.
Спеціальним дослідженням мегалітів з археологів чи істориків Вишгорода ніхто не займався, а тут дійсно є дуже багато цікавого. Хоча б факт знайдення поряд численних фрагментів залізного шлаку, давньої кераміки і фрагментів випаленої глини із залізо-плавильних горнів.
Для порівняння з вишгородським кромлехом, який не так добре зберігся через руйнацію, можливо, ще у часи Хрещення Русі, наводимо зображення кромлеху біля селища Долни Главанах, Болгарія, який є одним з добре збережених та знаних у цій країні.
Усім відомо, що перша назва міста, яка фіксується в давніх літописах – Вусеград, може бути трактована не просто як «місто на височині», а як «Місце поклоніння давнім Богам». Тут, на високому плато гори, яке перше зустрічає ранкове сонце, на кордоні трьох найбільших племінних об’єднань: полян, сіверян, древлян, могло знаходитися центральне капище поклоніння давнім Богам. У пізніші часи капище не тільки було зруйноване, а й скинуте з високої гори вниз, до Дніпра. Необхідне проведення комплексного дослідження, яке могло б об’єднати науковців різних галузей наук: археологів, істориків, етнографів, геологів, астрономів. Аерофотозйомка території та комп’ютерне моделювання могли б лише привідкрити таємницю «Вишгородського капища» та створити основу для подальшого глибинного дослідження означеної території.
Вадим Перегуда,
історик, краєзнавець.
Читайте також:
Полювання на вишгородські скарби…
