Де тріпалася лебединя,
Туге ламаючи крило?
Де голубів вільготні лети
І бризки райдуги в крилі?
Минуле, озовися, де ти?
Забуті радощі, жалі.
Василь Стус
В останній – четвертій частині нашої розповіді про малі острови на Дніпрі в Києві ми уважно роздивимося найбільш південний відрізок блакитної зони столиці: від Галерної затоки до південної межі міста. Тут нас чекає знайомство з зеленим островом Тополевий, Куличиними островами – молодими мілинами-островами. Також ми розповімо про практично не відомі широкому загалу острови Довгий, Рачий та острови Намістини. Замикає парад малих островів в межах Києва винятково обділений увагою острів Фалієва.
Попередню частину цього циклу статей можна знайти тут.
Результатом продовження антропогенної трансформації нижньої частини дніпровської заплави у Києві у 1930-ті рр. є невеликий острів Тополевий (назва наша, №13, див. тут) розташований вище за течією за сучасний острів Водників (колишній Чернечий) і вперше показаний на мапі 1960 р. на місці поміж колишніми північною частиною острова Чернечий та Осокорківською лівобережною косою.
Натомість на мапі 1923 р. не помітний ані Тополевий, ані навіть більший острів Чернечий (об’єднаний з Жуковим островом або просто не показаний).
Ситуація в районі сучасної Галерної затоки на мапі 1923 р.: 1 – острів-попередник островів Малий та Великий Південний, 2 – Галерний острів, гирло річки Либідь, 3 – заплавний об’єкт на місці сучасного півострова Гострий (показаний у формі півострова з неправильними абрисами), 4 – сучасна Галерна затока, 5 – Жуків острів
Натомість на мапі 1932 р. ми бачимо усі деталі ситуації в цьому районі до початку будівництва НКШС №1 (підземного залізничного тунелю під Дніпром) у 1938 р.
Ситуація в районі сучасної Галерної затоки на мапі 1932 р.: 1 – сучасний Галерний острів та гирло річки Либідь, 2 – острів в дельті гирла Либіді – попередник сучасного півострова Гострий (значно більший за сучасний півострів), 3 – острів в сучасній Галерній затоці, 4 – Осокорківська коса – неіснуючий наразі великий піщаний виступ лівого берега, 5 – озеро на східному узбережжі Жукового острова, вузька смужка суходолу, шо його відділяє від Дніпра – попередник сучасних островів Рачий та Довгий, 6 – північна частина острова Чернечий, наразі втрачена, 7 – південна частина острова Чернечий – сучасний острів Водників
Саме під час підготовки до будівництва південного відрізку тунелю НКШС №1 ділянку заплави в районі острова Чернечий було значно трансформовано. Згідно генерального кошторису, для спорудження всіх майданчиків цього відрізку будівництва необхідно було намити 667,6 тис. м3 ґрунту. За винятком 90 тис. м3, це робота була завершена вже у травні 1939 р. Залишок намитого піску планувалося використати на відсипання дамби через протоку Дніпра – Старик, яка сполучила б острів Чернечий з Жуковим островом.
Роботи з укріплення берегів у центральній частині Жукового острова в основному були закінчені у першому півріччі 1939 р. На друге півріччя 1939 р. до робіт з освоєння майданчиків були включені берегоукріплювальні роботи безіменного острова (радянські документи так називають Чернечий – сучасний острів Водників). Роботи на острові могли проводитися тільки при низькому рівні води. Крім того, у листопаді і грудні були передбачені підготовчі роботи зі спорудження тут підводного екрану.
Під час будівництва південного відрізку тунелю в західній частині колишнього острова Чернечий розташувався титул №4. Сам острів був значно зменшений, його береги внаслідок гідронамиву були підвищені та укріплені. Так він перетворився на менший сучасний острів Водників. Через острів Жуків та на острів Водників було прокладено дамби. Таким чином, острів Водників був фактично перетворений на півострів.
Зображення острова Водників на аерофотознімку Києва часів Другої світової війни. На північ (зліва) від цього острова помітний видовжений малий піщаний острів. В західній частині (знизу) острова Водників помітні типові кулясті абриси титулу №4 будівництва НКШС №1, а на схід від них групи інших споруд, імовірно також пов’язаних з цим будівництвом. На прилеглому Жуковому острові – подібні кулясті абриси титулу №5. Навпроти острова на лівому березі помітна розлога Осокорківська коса, а за нею аналогічний до попередніх лівобережний титул №3
Дані зміни в цьому районі не показані на німецькій мапі Києва 1941 р. (будівництво було секретним). Проте вони добре помітні на німецькому аерофотознімку Києва серпня-вересня 1941 р. Тут добре видно що на північ від зменшеного та підвищеного острова Чернечий знаходяться два малих острови, проте сучасного острова Тополевий ще немає. Імовірно, цей острів відклався пізніше внаслідок зміни процесів накопичення алювію в цьому районі з-за впливу гідронамиву. Адже в цей окрім Чернечого острова було зменшено Осокорківську лівобережну косу. А сучасний Тополевий розташувався в акурат між крайніми точками вихідних абрисів цих двох об’єктів.
Цікаво також відмітити, що насипна дамба, яка вела на острів Водників, в той час знаходилася в південній частині острова (наразі ж вона веде до північної частини острова).
Ситуація в районі сучасної Галерної затоки на німецькому аерофотознімку серпня-вересня 1941 р.: 1 – сучасний півострів Гострий (показаний як острів між двома рукавами гирла р. Либідь, 2 – сучасний Галерний острів, 3 – сучасна Галерна затока, 4 – Жуків острів, 5 – два невеликих острови нижче сучасного острова Тополевий (імовірно, рештки розмитої північної частини колишнього острова Чернечий), 6 – південна частина острова Чернечий – підвищена над рівнем заплави під час будівництва тут титулу будівництва НКШС №1 – сучасний острів Водників, 7 – тогочасна дамба – дорога на острів Водників. Наразі від неї лишилися залишки оформлені в прямокутну гавань на узбережжі Жукового острова
Вперше острів Тополевий на своєму місці, проте у відмінних від сучасних абрисах, ми можемо побачити на детальній мапі Києва 1960 р. Більша частина його показана як вкрита рослинністю.
Ситуація в районі сучасної Галерної затоки-острова Водників на мапі 1960 р.: 1 – сучасний півострів Гострий сполучений з сучасним урочищем Покал та нове гирло річки Либідь, 2 – острів-мілина розташований поблизу сучасного півострова Гострий, 3 – острів в сучасній Галерній затоці, 4 – острів приблизно в районі сучасного острова Куличиного Північного, 5 – острів Тополевий, 6 – попередник острова Рачий, 7 – попередник сучасного острова Довгий, 8 – острів Водників
На фрагменті топозйомки Києва 1980-1990-х рр. показана лише східна частина сучасного острова Тополевий. Натомість на лоції 1992 р. він вже має близькі до сучасних абриси.
Острів Тополевий оточений із заходу невеликими островами (з правого боку), острів Довгий, сполучений з Жуковим островом (зліва), та острів Водників – внизу. Топозйомка Києва 1980-1990-х рр.
Наразі молодий алювіальний острів Тополевий повністю вкритий заплавним лісом, який додатково укріпив його верхню частину від розмивання. Навколо острова Тополевий на піщаних відмілинах розвивається багата вища водна рослинність.
Острів Тополевий на сучасному супутниковому знімку, 2021 р.
Похилилась верба над водою, острів Тополевий. Фото автора, 2011 р.
Заплавні “джунглі” острова Тополевий. Фото автора, 2011 р.
Узбережжя острова Тополевий. Фото автора, 2011 р.
Поблизу від острова Тополевий розташовуються й інші, зовсім дрібні острови: Куличиний Північний – на південь від півострова Гострий (50.360509, 30.575802, площа 0,15 га, назва наша) та Куличиний Південний на захід від Тополевого острова (50.354557, 30.580135, 0,33 га, назва наша). Ці острови досить молоді, адже на аерофотознімку 1941 р. та детальній мапі 1960 р. їх не побачиш. Обидва острови, імовірно, є результатом тих самих процесів відкладення алювіального матеріалу, які прискорились після зміни гідрологічної ситуації в кінці 1930-х рр. та призвели до появи острова Тополевий.
Ситуація в районі сучасної Галерної затоки на лоції 1982 р.: 1 – Куляста затока, 2 – півострів Гострий, 3 – сучасний острів Сателіт, 4 – острів Галерний, 5 – острів Плесо біля входу в затоку Рибників, 6 – попередник сучасних островів Куличиних Північного і Південного, 7 – острів Тополевий, 8 – попередник острова Рачий, 9 – острів Довгий
Зокрема, на лоції 1982 р. показані піщані відклади у вигляді видовженого острівця між півостровом Гострий та островом Тополевий. Північна його частина відповідає сучасному острову Куличиний Північний. На мапі 1992 р. цей острівець вже розмитий на дрібніші острівці. Частина матеріалу відклалася з заходу від Тополевого.
Ситуація в районі сучасної Галерної затоки на лоції 1992 р.: 1 – Куляста затока, 2 – півострів Гострий, 3 – Галерний острів, 4 – острів Супутник, 5 – острів Плесо, 6 – ланцюжок розмитої мілини – сучасні острови Куличиний Північний і Південний, 7 – острів Тополевий, 8 – попередник острова Рачий, 9 – острів Довгий
Ці острівці ми бачимо на фрагменті топозйомки Києва 1980-1990-х рр., який показує тогочасний острів Тополевий. З цього матеріалу утворився острів Куличиний Південний.
Верхівки обох островів вкриті заростями верби білої, навколо островів розвинена щільна прибережно-водна, а по краю водна рослинність.
Обидва острови Куличині включені до заповідної зони регіонального ландшафтного парку «Дніпровські острови» та мають увійти до заповідної зони національного парку «Дніпровські острови».
Поблизу узбережжя острова Жуків, неподалік острова Тополевий розташовуються й інші малі острови: Довгий (50.354178, 30.576284, площа 2,54 га, назва наша) та Рачий (50.359095, 30.573115, площа 2,18 га, назва наша). На мапі 1932 р. ці острови становили східний берег озера на узбережжі острова Жуків. На мапі 1932 р. ці острови становили східний берег видовженого озера, яке тягнулося вздовж східного узбережжя острова Жуків. Пізніше, на мапі 1934 р. це озеро трансформувалося у затоку, яка підписана як Китаївський Старик. На мапі 1960 р. ці острови становлять найбільш східну частину острова Жуків, відділені протокою на місці попередньої затоки. Наразі ця протока заросла водною рослинністю.
Ситуація в районі сучасної Галерної затоки на лоції 1934 р.: 1 – сучасний півострів Гострий (показаний як острів між двома рукавами гирла річки Либідь), 2 – сучасний Галерний острів, 3 – острів у сучасній Галерній затоці, 4 – Осокорківська коса біля перекату Осокорківського ІІ, 5 –затока Китаївський Старик (її відділяють від Дніпра сучасні острови Рачий та Довгий), 6 – північна частина острова Чернечий (втрачена), 7 – основна частина острова Чернечий – сучасний острів Водників
Вкритий заплавним лісом острів Довгий названий нами так за свою видовжену форму. Острів включно до заповідної зони регіонального-ландшафтного парку «Дніпровські острови».
Острів Рачий увійшов до складу ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів». Проте через непевність кордонів цього заказника острів Рачий потребує індивідуального статусу пам’ятки природи місцевого значення.
Сучасна ситуація в районі Галерної затоки: 1 – вхід до Галерної затоки, 2 – девіаційна вежа, 3 – острів Куличиний Північний, 4 – острів Рачий, 5 – острів Тополевий, 6 – острів Куличиний Південний, 7 – острів Довгий, 8 – острів Водників. Топооснова Googlemaps, 2022 р.
Сучасна ситуація в районі Галерної затоки: 1 – півострів Гострий, 2 – острів Супутник, 3 – девіаційна вежа, 4 – острів Куличиний Північний, 5 – острів Тополевий та острів Куличиний Південний на захід від нього, 6 – острів Водників, 7 – острів Рачий, 8 – острів Довгий. Основа – фото з мережі
Острови Рачий та Довгий мають також увійти до складу заповідної зони національного природного парку «Дніпровській острови».
Група дрібних острівців – острови Намистини (7 острівців) площею 0,1-0,5 га розташовані нижче за течією у затоці біля Козачої коси (50.328802, 30.606388, назва наша). Ми можемо вперше побачити їх на мапах Києва 1990-х рр., а також на топозйомці Києва 1980-1990-х рр. Час виникнення цих островів викликає запитання.
На мапі Київської губернії 1849-1850 рр. район сучасної Козачої коси-острова Козачий показаний як цілісна ділянка правобережного острова Жуків. Цю ділянку перетинають рукави гирлової частини річки Віта. На мапах 1930-1940-х рр. помітно що сучасна Козача коса – це колишня лівобережна мілина. Головне русло Дніпра тоді проходило між нею та островами Козачий та Круглик (сучасний Ольжин) – отже саме там, де зараз розташовуються острови Намистини. Як свідчить детальна мапа 1960 р., в цей час головне русло Дніпра змінилося та пішло в бік лівого берега. Воно відрізало колишні лівобережні коси та фланкувало ними зі сходу острови Козачий та Ольжин. Колишнє головне річище на цій мапі позначено як «р. Старик».
Район острова Жуків та острів Водників на мапі 1960 р.: 1 – острів Водників, 2 – перевідкладена нижче за течією колишня Осокорківська коса, 3 – річище Дніпра, яке відділяло острови Козачий (7), Проміжний (8) та Ольжин (9) – р. Старик, 4 – фрагмент острова Козачий – зародок Козачої коси, 5 – один з островів, який утворився з колишньої лівобережної мілини, згодом також увійде до складу Козачої коси, 6 – Жуків острів
На радянських схемах Києва 1980-х рр. помітно що протоку – р. Старик на захід від острова Козачий було остаточно перекрито дамбою, яка також пройшла по східному краю кількох алювіальних масивів, що призвело до остаточного утворення Козачої коси. З західного боку коси утворилася затока, в якій як верхівки мілини виникли острови Намистини. Як постала ця мілина та змінювалися абриси цієї коси в умовах відрізаної від активних водотоків затоки? Імовірно, це відбувалося внаслідок заростання затоки рослинністю та пов’язаної з цим акумуляції органічного матеріалу. Отже формування цих островів природне а самі ці смарагдові острівці недаремно увійшли до заповідної зони регіонального-ландшафтного парку «Дніпровські острови». В перспективі вони також мають бути включені до заповідної зони проектованого національного природного парку «Дніпровські острови».
Острови Намистини на фрагменті топозйомки Києва, 1980-1990-ті рр.
Острови Намистини на сучасному супутниковому фото Києва, 2022 р.
На самому південному кордоні Києва розташований ще один малий острів Фалієва (координати: 50.295373, 30.642568, площа 9,19 га). Його назва запропонована київськими природоохоронцями на честь Івана Фалієва – київського рибовода та природоохоронця. Походження цього острова поки що точно не встановлене. Зважаючи на його висоту та інформацію з картографічних джерел, він найімовірніше є фрагментом лівобережного урочища, пізніше острова Гатне. На мапах 1932 та 1934 рр. ми бачимо найбільш південно-західний фрагмент тодішнього острова Гатне, який і міг дати початок сучасному острову Фалієва.
Фрагмент острова Гатне (1), з якого, імовірно сформувався сучасний острів Фалієва на мапі 1932 р.
Фрагмент острова Гатне (1), з якого, імовірно сформувався сучасний острів Фалієва на лоції 1934 р.
Аналогічна ситуація спостерігається на мапі 1941 р.
Вперше острів Фалієва помітний на схемах Києва 1989 та 1991 р.
Ситуація на півдні київської заплави Дніпра на схемі Києва 1989 р.: 1 – район формування островів Намистини, 2 – південне закінчення острова Ольжин, 3 – острів Фалієва
Ситуація на півдні київської заплави Дніпра на схемі Києва 1991 р.: 1 – район формування островів Намистини, 2 – південне закінчення острова Ольжин, 3 – острів Фалієва
Імовірно, острів Фалієва виник внаслідок зміни руслових процесів нижче острова Ольжин. Це могло бути також викликане гідронамивом з району колишнього острова Гатне.
Ситуація на півдні київської заплави Дніпра на схемі Києва 1999 р.: 1 – район формування островів Намистини, 2 – південне закінчення острова Ольжин, 3 – острів Фалієва
Острів Фалієва на супутниковому знімку Києва, 2022 р.
Центральну частину достатньо-високого острова Фалієва наразі вкривають сухі луки та фрагменти осокоревого рідколісся. Узбережжя та затоки обрамляє прибережно-водна рослинність, а за нею смуга водної рослинності.
Даний острів включено до зони регульованої рекреації регіонального ландшафтного парку «Дніпровські острови». Натомість, у зв’язку зі своєю цінністю цей ізольований дикий острів, має бути включений до заповідної зони проектованого національного природного парку «Дніпровські острови».
* * *
Малі київські дніпровські острови мають різне походження, різний вигляд, ступінь збереження, їх характеризує різний набір біорізноманіття. Усі вони є пам’ятки-свідки колишньої гідрологічної ситуації на Дніпрі в межах столиці. Зважаючи на це, усі вони вимагають уваги до себе, дбайливого ставлення та збереження. Особливо актуально це в період розгулу будівельних планів, внаслідок яких Київ втрачає свою неповторність у нас на очах. Найкращою формою їх збереження є оголошення їх пам’ятками природи місцевого значення, а після цього включення до проектованого національного природного парку «Дніпровські острови».
В статті використано матеріали наступних джерел:
- 2.7.12. Неводничі, Видубичі, Нижня Теличка, Покал, Галерний острів, острови Жуків, Чернечий (Водників), Конча-Заспа та ін. в період 1921-1941 рр. (2023 р.)
- 2.9.11. Острови Жуків, Чернечий (Водників), Конча-Заспа та ін. в період 1943-1990 рр. (2023 р.)
Іван Парнікоза,
науковий співробітник історико-архітектурної пам’ятки-музею «Київська фортеця», завідувач відділу біології і екології НАНЦ, д.б.н.
Матеріали статті дозволяється використовувати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike.
Читайте також:
Малі острови на Дніпрі. Частина 2
Малі острови на Дніпрі. Частина 3
