Післявоєнний розвиток української спільноти в Аргентині призвів до того що вона стала самодостатньою, розповідає Іван Парнікоза.
У цій частині циклу статей ми відшукаємо історичні місця, пам’ятники та інші об’єкти столиці Аргентини, пов’язані з розвитком української діаспори після набуття Україною незалежності.
Післявоєнний час приніс важливі зміни в життя української діаспори в Аргентині та Буенос-Айресі. В 1955 р. кількість українців, які мешкали у великому Буенос-Айресі досягла близько 30 тисяч. Наплив нової активної еміграції призвів до створення низки нових організацій та органів преси в Буенос-Айресі.
В цей час до Аргентини емігрували і ОУН-івці. Про це – у матеріалі Івана Парнікози.
Осінній Буенос-Айрес з його квітучими парками та широкими вулицями здавався просто неозорим.
Українські об’єкти розкидані по ньому немов окремі шматочки смальти масштабної різнобарвної мозаїки. Церкви, домівки, емігрантські місця. Проте пошуки українських слідів не втомлюють, адже по дорозі багато всього цікавого, розповідає Іван Парнікоза.
Чим жила польська громада у післявоєнні роки, і як вона живе тепер, після відновлення незалежності України?
Про це читайте в останній частині циклу статей Івана Парнікози «Польські сліди Києва».
Зважаючи на агресивну політику більшовиків, спрямовану проти старої аристократії та інтелігенції, а також будь-яких національних спільнот, Київ залишило багато представників польської громади. Наступні польські сторінки історії міста над Дніпром будуть пов’язані зі спробами решток громади зберегти свою віру та культуру, а також з Катинським злочином та подіями Другої світової війни.
Read More
Після поразки січневого повстання царська влада провела чистку адміністративного апарату до цього насиченого поляками. Втім польське життя Києва не зупинилося. Вже в 70-х роках ХІХ ст. повстало Товариство польської молоді у Києві. У 1884 році засновано Корпорацію студентів поляків на чолі якої став брат майбутнього Президента Польщі – Станіслав Нарутович.
Read More
Польсько-українське протистояння XVII ст. закінчилося входженням обох народів XVIII ст. до Російської імперії. З часів Андрусівського перемир’я тривала поступова русифікація Києва.
У цій частині циклу статей Іван Парнікоза знайомить з життям польської громади в «малоросійському» Києві у ХVIII-поч. ХІХ ст. та київським відлунням повстання 1863 р., яке справило величезний вплив не тільки на поляків, але й на українців.
Утвердження влади Речі Посполитої на землях Південної Русі відбувалося шляхом поступового просування католицької церкви у раніш не освоєне нею православне середовище.
У другій частині «Польських слідів Києва» Іван Парнікоза розповідає як київський Поділ поступово почав переходити в руки католиків, як польські королі стали хресними батьками Труханового острова і як полонізовані білоруси вперше і востаннє підкорили Київ.
Раптом місто спорожніло. Припортові квартали Одеси були завалені спаленими вантажівками, возами та іншим майном, яке не вдалося вивезти. Після 73-х денної оборони радянська Приморська армія залишила Одесу. До міста входили румунські частини. Так, у жовтні 1941-го, незважаючи на величезні зусилля та великі людські втрати, утримати місто не вдалося. Про оборону Одеси – у статті Івана Парнікози.
Read More
Представляємо увазі читачів перший відомий текст українською мовою про Антарктику, який належить засновнику української географії Степану Рудницькому і датується 1904 роком. Праця Рудницького дає нам приємність перенестися назад у часі і уявити, як сприймали Антарктиду тогочасні люди, базуючись на знаннях, отриманих обмеженою кількістю експедицій.
Передмова і коментарі Івана Парнікози та Юрія Шепети.