Voyager 2 прислав унікальні дані з-поза меж Сонячної системи

На відстані 19,3 мільярда кілометрів від Землі існує невловима межа, яка позначає край території панування нашого Сонця і початок міжзоряного простору. Коли через 42 роки після свого запуску зонд NASA Voyager 2 перетнув цю лінію, він прислав слабкий сигнал з того боку, який учені власне розшифрували. Про це повідомляє УНІАН з посиланням на  The Guardian.

Voyager 2 став другим в історії пристроєм, який вийшов за межі геліосфери, тобто бульбашки надзвичайно швидких заряджених частинок, випромінюваних Сонцем. Попри те, що його запуск відбувся на місяць раніше, ніж Voyager 1, він вийшов у міжзоряний простір на сім років пізніше, зробивши неймовірний тур по Сонячній системі й надіславши єдині фотографії Урану й Нептуна зблизька.

Тепер Voyager 2 прислав найбільш детальні дані про межу Сонячної системи. Хоча вчені NASA не сподівалися, що апарат “виживе” і зможе подолати цю лінію.

“Ми не знали, наскільки велика сонячна бульбашка. І ми точно не думали, що космічний апарат може функціонувати достатньо довго, щоб долетіти до межі цієї бульбашки і вийти в міжзоряний простір”, – сказав професор Ед Стоун з Каліфорнійського технологічного інституту, який працює на місію з дня запуску в 1977 році.

Раніше вчені вважали, що сонячні вітри згасають поступово з відстанню. Але Voyager 1 підтвердив, що існує кордон, в якому температура різко падає, а щільність заряджених частинок збільшується, утворюючи плазму. Voyager 2 дав новий погляд на природу меж геліосфери, тому що необхідні інструменти для прямих замірів властивостей плазми на борту Voyager 1 зламалися в 1980-му році.

Ілюстрація, що показує позиції Voyager 1 та Voyager 2 поза геліосферою. Фотографія: NASA

Оцінки, опубліковані в Nature Astronomy свідчать, що Voyager 2 зафіксував значно тоншу межу геліосфери, ніж його попередник. Це можна пояснити тим, що Voyager 1 проходив її в час максимальної активності Сонця. Або ж траєкторія апарата була такою, що він перебував на межі значно довше. Нові дані також дають певне розуміння форми геліосфери. Її край, на думку вчених, схожий на тупу кулю.

“З цього випливає, що геліосфера симетрична. Принаймні, в двох точках, де апарати Voyager перетнули її”, – сказав Білл Курт з Університету Айови. “Це означає, що дві точки на тій же поверхні перебувають на однаковій відстані”, – додав він.

Voyager 2 дав також додаткові підказки щодо товщини геліопаузи, зовнішнього регіону геліосфери і точки, де сонячний вітер зіштовхується із зустрічними вітрами у міжзоряному просторі.

Слабкий сигнал з-поза геліосфери від зонда Voyager 2 продовжує надходити. Для досягнення Землі йому потрібно більше 16 годин. Тут його приймає найбільша антена NASA діаметром 70 метрів.

Читайте також: Зонд “Вояджер-2” наближається до кордонів Сонячної системи

Related posts

Leave a Comment