Як ми вже повідомляли, у видавництві TravelBook вийшов український переклад книги Райнгольда Месснера «Антарктида: рай і пекло».
У попередній статті ми навели післяслово до книги полярника Олександра Міхо. Тут ми публікуємо яскраві враження від книги і коментарі альпініста Олексія Келіна, полярника Ігоря Гвоздовського та видавця Володимира Гуровіча.
«Ця книга стала відрадою останнього часу, – пише Олексій Келін (Oleksii Kelin).
“Антарктида: рай і пекло” Рейнгольда Месснера – чудове свідоцтво талановитого мандрівника. Видано в гарному виконанні.
Цікаво споглядати, як великий альпініст вирішував суто спортивно-туристську задачу 🙂 По-своєму, звісно. Але не менш цікаво споглядати на його щоденникові записи. Ну й талановита людина – талановита у всьому.
З практичної точки зору, він гарно висвітлив своє рішення надзадачі. Цікаво споглядати зсередини. Книга настільки захопила, що відчув себе 15-річним, коли читав про експедиції запоєм. Відклавши інші книги.
Дякую видавництву Travel Book за роботу над книгою. І роботу над собою. З кожною новою книгою українською – все краще і краще.
“– Що ти знайшов у своїй подорожі?
– Безмежжя.”
“Для мене під час подорожі незайманою природою був важливий не світ навколо мене, а світ усередині мене.”
“Антарктида, Гімалаї та Гренландія мали також потенціал для людських мрій, а тому й неоціненне значення.”
“Для мене все було навпаки. Хоча я і не шукав гострих відчуттів, але мабуть шукав незахищеності, щоб відкрити себе як людину.”
“Антарктида є найхолоднішим, найсухішим, найхуртовиннішим, найнеприступнішим та найнепридатнішим для життя регіоном планети. Водночас це найспокійніший з усіх континентів, який є водночас раєм і пеклом.”»
«Шановні майбутні читачі цієї книги, впевнений, що ви не пошкодуєте про те, що тримаєте чудову книгу і подорожуєте разом з героями цієї книги, причому героями реальними, не вигаданими, а людьми-легендами, – пише в коментарі Ігор Гвоздовський (Igor Gvozdovskyy).
Чудова чергова порція життєво необхідного для Месснера випробовування не підкорити собі, а злитися разом з незайманою Антарктидою, принесе Вам насолоду, переживання, психологічні ребуси і подорож зі щасливим фінішем.
Здавалося б, у героїв почалась їх експедиція з дуже низького старту, з купою невдач, хворобою ніг партнера, але їхнє бажання було понад усе. Не один раз виникало в думках: чи дійдуть вчасно. Але Месснер, як відомо з його попередніх книг, людина, яка просто так не здається. Але він не впертий, він вміє розраховувати сили, використовувати їх і реалізовувати задумане.
Якраз це все є гарним прикладом того, як людина може досягати своєї мети. Всі ми люди з характером. Уявіть, як нелегко було їхній команді з двох чоловіків психологічно. Тим більше, що вони не були давніми партнерами, я б сказав, новачками один до одного в команді. Чесно, зі свого невеликого досвіду ходіння в одиночку, українськими Карпатами впродовж 5 років, знайомлячись з такими ж як сам одинаками, і пройшовши спільні походи, можу сказати, що це теж якимось чином стало запорукою успіху Месснера та його партнера Арведа Фукса.
Книга дуже цікава, має історичні частини про експедиції на Південний полюс і життя впродовж 92 днів в Антарктиді. Окрім того, Месснер та Фукс на початку свого переходу зустрічалися з учасниками Трансантарктичної експедиції на собаках, де була збірна команда. Серед них – Віктор Боярський, з яким мені особисто вдалося познайомитись в Антарктиді, напередодні Нового року 2009.
Рекомендую Вам не тільки цю книгу, а й інші книги Месснера, які допоможуть Вам теж якось змінитися, зупинитися на мить і подумати, для того, щоб зробити заплановане краще! Якщо Ви на цій сторінці, то Ви та людина, якій ця книга потрібна!»
На завершення – кілька слів про книгу від Читача і Видавця Володимира Гуровіча (Vladimir Gurovich).
«Від Читача
Важко бути об’єктивним, оскільки «варився» на кухні створення українського перекладу книги. Перш за все, читати цю книгу цікаво тому, що автор – Месснер.
Як читач я не сприймаю книги, в яких вчать жити, вчать бути успішним і т.д. Ще при совку, коли я займався розробкою мікропроцесорних систем на дуже закритому підприємстві, мій перший начальник давав повну свободу в роботі і дуже не любив, коли до нього приставали з питаннями. Його стандартна відповідь була: «Вивчай мат. частину! ». Він просто працював за трьох. І цього було досить, щоб домогтися успіхів, тобто високих результатів у колективній роботі. Поруч з такою людиною неможливо було сачкувати. І ми, його підлеглі, викладалися на повну. А щодо питань, то якщо у тебе є голова, ти завжди в усьому розберешся сам.
У книгах Месснера ви не знайдете ні порад, ні настанов. Але енергетика, цілеспрямованість, мудрість, стратегія і тактика Месснера – егоїста в кращому розумінні цього слова, мотивує на вчинки, особливо тоді, коли треба приймати відповідальні рішення.
У цьому році в лютому виповнилося 30 років, як Месснер разом з Фуксом перетнули на лижах Антарктиду. Коли я прочитав книгу, був вражений її актуальністю. На краю землі, в диких умовах одночасно дві людини зазнали і раю, й пекла. Здавалося б, яке діло нам зараз до цих подій. Але уявіть собі, що питання екології, психології, філософії, зокрема філософії відносин, які піднімаються в книзі, як ніколи актуальні сьогодні, в наш карантинний час. Читайте, не пошкодуєте!
Від Видавця
Знову хочу повторити слова Читача: «Книга актуальна». Хоча, коли я вибирав книгу Месснера для перекладу, було деяке побоювання. Оскільки Месснера знають перш за все як видатного альпініста, то основна аудиторія читачів – це любителі гір. Зараз, після прочитання, можу сміливо сказати, що аудиторія розшириться.
Месснер, як багато видатних людей, йде попереду часу у всіх своїх починаннях. Він першим у світі піднявся на всі восьмитисячники, перетнув пішки Гренландію, Антарктиду, Тибет, пустелі. Створив шість музеїв гір в Південному Тіролі. Останній музей «Коронес» він побудував фактично на вершині гори (фото цього музею на обкладинці моєї сторінки ФБ), використавши найсучасніші технології музейного будівництва. Коли виходиш на терасу цього музею, якщо її так можна назвати, відкривається приголомшлива панорама. Я там був майже два роки тому і тільки зараз усвідомив, що є головним експонатом цього музею. Навколишня дика природа! Музей – це ніби світ навиворіт. Основна “місія” музею – донести до людства думку, що до природи треба ставитися як до найдорожчого музейного експонату. Берегти і ще раз берегти. Так, на карантині в чотирьох стінах починаєш це усвідомлювати як ніколи))».
Читайте також: Антарктида Месснера: рай і пекло
