Як ми вже писали, у грудні цього року розпочалась експедиція українських вчених, які близько трьох місяців досліджуватимуть Південний океан. До берегів Антарктиди вирушили Каріна Вишнякова та Юлія Іванчикова, які представляють Національний антарктичний науковий центр та Український науково-дослідницький центр екології моря.
Дослідниці ще в кінці 2020 року досягли Південного океану, звідки періодично надсилають дописи з їхнього щоденника, що публікуються на фейсбук-сторінці НАНЦ під рубрикою «Відчайдушні біологині. Бортовий щоденник серед криг». У Південному океані вони досліджують, крім всього іншого, також крижану рибу. Про неї – в черговому дописі щоденника.
У 1927 році норвезький зоолог Дітліф Рустард вирушив в експедицію до острова Буве, що знаходяться в Південній частині Атлантичного океану за 1750 кілометрів від узбережжя Антарктиди. Майже за місяць він побачив у сітках дивну рибину. Вона була дуже світлого забарвлення, місцями майже прозора, та голошкіра, без луски. Поза її крокодилячою пащею Рустард побачив зябра молочно-білого кольору, а не червоні, як звичайно. Коли науковець розтинав рибу, він здивувався ще більше – її кров була прозора, наче вода! “Blod farvelöst,” – записав він у своєму польовому щоденнику – безбарвна кров, та назвав дивовижну істоту «білокровна крокодилова риба».
Досвідчені китобої, що працювали біля антарктичних островів вже знали цю рибу, та називали її так само «крокодилова» за зубаті щелепи на непропорційно великій голові, або «крижана» за прозорість її тіла.
Пізніше У 1954 році колега Дітліфа біохімік Йохан Рууд в журналі Nature підтвердив, що в антарктичної Chaenocephalus aceratus, тієї самої крокодилової риби, відсутні червоні кров’яні клітини та гемоглобін, білок, що зв’язує та транспортує кисень по всьому тілу й надає крові червоного кольору. Це було дійсно шокуюче відкриття, єдиний виняток серед понад 50 тисяч видів хребетних тварин.
Наразі відомо 16 видів риб з ендемічної родини крижаних (Channichthydae), і всі вони демонструють унікальні прийоми боротьби за виживання в умовах суворого Південного океану.
Факт 1. Життя без гемоглобіну.
Холодні води Південного океану багаті на кисень – сатурація іноді перевищує 100%. У порівнянні з морською водою, що має температуру 20°C, в середовищі існування крижаних риб кисню у півтора рази більше. Кисень у вигляді фізичного розчину транспортується з плазмою крові, а не за допомогою респіраторного пігменту гемоглобіну, локалізованого в еритроцитах, як ми звикли бачити у всіх інших риб та взагалі хребетних організмів. До того ж, судини та серце крижаних риб мають відносно більші розміри і об’єм, ніж у всіх інших риб, та перекачують більше крові. А от міоглобіну – основного білка м’язів – у них теж не має.
Факт 2. Білки-антифризи.
Уявіть собі, що температура замерзання крові крижаних риб -2,2°C! Це фантастичне явище забезпечують спеціальні білки-антифризи – глікопептиди крові.
І на додаток. У крижаних риб збільшена поверхня зябрів щоб фіксувати якомога більше кисню з води, їхня шкіра гола, не вкрита лускою та пронизана купою судин, що забезпечує респірацію також і поверхнею тіла, вони ведуть досить повільний спосіб життя – економлять енергію та в них відносно мало природних конкурентів та ворогів.
Читайте також:
Бортовий щоденник серед криг. Морські котики і тристанський альбатрос
Бортовий щоденник серед криг. Місія: побачити, дослідити і зберегти китоподібних
Бортовий щоденник серед криг. Такий дивний антарктичний криль
